- •1Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
- •1. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.
- •1. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.
- •1. Економ. Свобода та підприємництво в Україні. Розвиток великого та малого бізнесу в не.
- •1. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •1. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •1. Державний сектор в не: ефективність та функції.
- •1. Система органів державного регулювання не. Функції та повноваження органів державної влади в не.
- •1. Функції держави в не.
- •3.2. Ринкова
- •3.5. Обов’язковими видами соціального страхування в Укр. Є : пенсійне, від тимчасової втрати працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійним захорюванням, безробіття.
- •1. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •1. Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
- •1. Соціальна політика української держави: цілі та пріоритети.
- •1. Рівень та якість життя населення України.
- •1. Соціально-захисна функція держави. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •1.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
- •1. Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •1. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку не.
- •1. Характеристика та основні індикатори конкурентоспроможності національної економіки.
- •1. Ек наслідки для України в умовах глобалізації.
- •1. Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
1. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
Агропромисловий комплекс (АПК) – це сукупність виробничо взаємопов’язаних під-приємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій. Агропромисловий комплекс розвивається на основі агропромислової інтеграції і відіграє важливу роль у більшості країн світу. Адже саме він виконує важливу суспільну функцію – забезпечує населення продуктами харчування. Більшість з них відносяться до товарів широкого споживання, від забезпечення якими та якості яких залежить фізичне здоров’я населення.
На розвиток АПК і ступінь його ефективності в Україні впливають численні природні та економічні фактори. Особливе значення у реформуванні АПК, підвищенні його конку-рентоспроможності має зміна відносин власності, формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення раціональних виробничо-територіальних зв’язків між складовими АПК.
Серед факторів, які впливають на розвиток АПК України, пріоритетними є: система господарювання, характер виробничих відносин, рівень соціально-економічного розвитку країни, природні ресурси та структура земельного фонду, технічний рівень і стан основних фондів підприємств АПК, забезпеченість трудовими ресурсами, транспортно-географічні умови.
Велику роль відіграє природний фактор. Вплив природних умов проявляється зонально та опосередковується рівнем розвитку продуктивних сил та науково-технічним прогресом. В Україні інтенсивність розвитку АПК та розгалуженість структури сільського господарства обумовлена, по-перше, різноманітністю природних умов у зв’язку з наявністю тут чотирьох природних зон: Полісся, Лісостепу, Степу та гірських масивів Карпат і Криму. Саме агрокліматичні, грунтові та водні ресурси є провідними факторами розміщення і спеціалізації сільського господарства.
Вирішальне значення мають економічні фактори, від яких залежить раціональне використання природних ресурсів, задоволення споживчого попиту населення, участь у міжнародному поділі праці, збереження навколишнього середовища. До числа провідних економічних факторів належать: рівень господарського освоєння земель, рівень науково-технічного прогресу, задоволення потреб населення у продовольстві, характер розселення, рівень працезабезпечення. Особливу роль відіграє рівень соціально-економічного розвитку сільської місцевості в цілому, забезпечення її об’єктами соціальної, транспортної інфраструктури, альтернативними місцями зайнятості та ін.
Ознакою ефективності і високого рівня розвитку АПК є забезпечення споживчого попиту населення країни в продуктах харчування відповідно до фізіологічних норм, формування експортного потенціалу цих товарів при раціональному використанні природних ресурсів і збереженні природи.
ІІІ
1.національні економіки закритого (відсутня зовнішня торгівля, автаркія) та відкритого ( активні світогосподарські зв’язки) типів.
2. Мініма́льна заробі́тна пла́та — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт)
3 Фахівці виділяють чотири форми макроекономічного планування: директивне, індикативне, регулятивне та індирективне.
4. Конституція - це Основний Закон держави, який регулює у відповідності з волею та інтересами пануючого класу (класів, народу) суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення основоположних засад організації суспільства й держави.
Конституція - політико-правовий документ, в якому знаходять свій концентрований, офіційний вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою: належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян, національне - державний і адміністративне - територіальний устрій, а також система і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу.
5 а) сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) та створення конкурентного середовища;
б) залучення коштів для розвитку і структурної перебудови економіки;
в)створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта та здійснюють ефективне управління ним;
г) забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України;
д) створення умов для формування фондового ринку;
е) підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках.
Білет 10.