- •1Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
- •1. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.
- •1. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.
- •1. Економ. Свобода та підприємництво в Україні. Розвиток великого та малого бізнесу в не.
- •1. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •1. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •1. Державний сектор в не: ефективність та функції.
- •1. Система органів державного регулювання не. Функції та повноваження органів державної влади в не.
- •1. Функції держави в не.
- •3.2. Ринкова
- •3.5. Обов’язковими видами соціального страхування в Укр. Є : пенсійне, від тимчасової втрати працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійним захорюванням, безробіття.
- •1. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •1. Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
- •1. Соціальна політика української держави: цілі та пріоритети.
- •1. Рівень та якість життя населення України.
- •1. Соціально-захисна функція держави. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •1.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
- •1. Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •1. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку не.
- •1. Характеристика та основні індикатори конкурентоспроможності національної економіки.
- •1. Ек наслідки для України в умовах глобалізації.
- •1. Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
1.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
Соціальна інфраструктура — комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.
Соціальна інфраструктура є однією з головних складових економіки, яка безпосередньо впливає на сферу життєдіяльності людей та на внутрішньогосподарські функції розвитку, відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем суспільства. Від рівня її розвитку залежить ефективність вирішення не тільки соціальних, економічних, але й політичних та інших проблем держави.
Процеси, які відбуваються в економіці України в даний час, визначають нові тенденції в розвитку соціальної інфраструктури. Зростаюча її роль в прискоренні соціально-економічного розвитку України, у формуванні трудового потенціалу, у підвищенні рівня життя народу обумовлює актуальність наукових досліджень щодо проблем теорії, методології, практики розвитку соціальної інфраструктури. Комплексний підхід до вивчення цих проблем вимагає поглибленого наукового аналізу, вдосконалення методики оцінки і системи показників, які характеризують рівень розвитку соціальної інфраструктури в умовах формування ринкових відносин; методів визначення впливу цієї сфери на продуктивність праці та ефективність виробництва; моделювання і прогнозування розвитку соціальної інфраструктури.
Аналіз питань стану соціальної інфраструктури в України показав наявність складних проблем, до числа яких належать істотне відставання розвитку матеріально-технічної бази інфраструктури, непропорційний розвиток окремих галузей інфраструктури, надмірна диференціація рівнів розвитку об’єктів інфраструктури. Незадовільний розвиток соціальної інфраструктури є наслідком як об’єктивної обмеженості ресурсів, що впливають на її розвиток, так і результатом певних прорахунків в управлінні її розвитком.
Серед причин гальмування розвитку соціальної інфраструктури можна виділити загальні (що характерні для всієї інфраструктури) – це: зменшення обсягів реального фінансування діяльності об’єктів соціальної інфраструктури; скорочення обсягів капітальних вкладень у будівництво об’єктів соціального призначення; високий ступінь зносу основних засобів виробництва; значні регіональні відмінності в забезпеченні об’єктами соціальної інфраструктури; зниження рівня матеріального добробуту населення та зростанні цін на послуги, що надаються об’єктами соціальної інфраструктури; недосконале податкове законодавство; орієнтація іноземних партнерів не на сфери соціальної інфраструктури.
Дії держави щодо регулювання процесів у соціальній інфраструктурі мають базуватися на наступних принципах:
- забезпечення державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури на рівні, який дає змогу населенню одержувати послуги в обсягах, що гарантують нормальні умови життєдіяльності;
- максимальне залучення недержавних коштів на утримання та розвиток об’єктів соціально-культурного та соціально-побутового призначення;
- комерціалізація соціальної інфраструктури та діяльності її установ має здійснюватися лише за умови, що впровадження тут ринкових відносин не завдаватиме шкоди суспільству тощо.
3.
1) Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку на рік, місяць, певний період, загалом на рік.
2) Значну роль у формуванні відкритої економіки в розвинених країнах грає зовнішньоекономічна стратегія держав по стимулюванню експортних виробництв, сприянню кооперації із закордонними фірмами й створенню правової основи, що сприяє припливу з-за кордону капіталів, технологій, кваліфікованих кадрів.
3) Законом України “Про державне прогнозування й розроблення програм економічного і соціального розвитку України”
4) Кінцеве використання (кінцеві споживчі товари, валове нагромадження капіталу, експорт, імпорт)
5) продуктивність праці, капиталоемкость одиниці ВВП або конкретного виду продукції; фондовіддачу одиниці основних фондів;
Білет 23.