1. Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічна політика — це діяльність держави, спрямована на регулювання економічних відносин з іншими країнами, на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора у національній економіці.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — це розвиток економічних відносин між країнами, що здійснюють зовнішню торгівлю, міграцію капіталів та робочої сили; міжнародні науково-технічні та виробничі зв'язки; спільне освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану; охорону навколишнього середовища, виконання програм та угод тощо.

Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин - передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.

Об'єкти регулювання ЗЕД: зовнішня торгівля; міжнародний рух капіталів; валютні та кредитні відносини; науково-технічний обмін; міжнародна міграція робочої сили; зовнішній борг країни; навколишнє середовище; багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.

Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:

- створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб'єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забезпечення раціонального входження економіки України у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);

- реалізація конкурентних переваг країни;

- підвищення конкурентоздатності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;

- розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни;

- раціоналізація експортно-імпортних операцій.

Форми ЗЕП:

Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Фритредерство — політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

Механізм державного регулювання ЗЕД — сукупність правових, фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність суб'єктів у сфері зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до цілей та завдань.

Основні методи регулювання ЗЕД:

правові;

економічні (акти тарифного регулювання - Митні тарифи — це систематизований перелік митних податків на товари, що ввозяться у країну чи вивозяться з неї. Мито — це податок на товари, майно, цінності, які перевозяться через кордон країни. Види мита: експортне, імпортне, транзитне.);

валютне регулювання — це сукупність заходів держави та центрального банку в сфері валютних відносин, що включають: валютні обмеження; регулювання валютних курсів; імпортні депозити.;

адміністративні (нетарифні) – кількісні обмеження, регламентація митних процедур, податки на експорт та імпорт, митні збори, встановлення держстандартів якості на товари та послуги, валютні обмеження, антидемпінгові заходи - урядові обмеження на імпорт (тарифи, квоти), які забороняють продавати на внутрішньому ринку імпортні товари дешевше, ніж реалізується продукція місцевих виробників.;

заохочення експорту - надання пільгових експортних кредитів (зниження ставок та подовження термінів); страхування експортних операцій; податкові пільги (відстрочка, знижка, часткове або повне звільнення від податків тощо);субсидії, демпінгова політика.

3.

1) з низьким рівнем доходів

2) це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію.

3) обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

4) фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

5) соціальне страхування, соціальна допомога, соціальне забезпечення.

Білет 24.