- •1Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
- •1. Реформування відносин власності в не: цілі, механізм, результати.
- •1. Формування конкурентного середовища, розвиток та захист економічної конкуренції в Україні.
- •1. Економ. Свобода та підприємництво в Україні. Розвиток великого та малого бізнесу в не.
- •1. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •1. Характеристика агропромислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •1. Державний сектор в не: ефективність та функції.
- •1. Система органів державного регулювання не. Функції та повноваження органів державної влади в не.
- •1. Функції держави в не.
- •3.2. Ринкова
- •3.5. Обов’язковими видами соціального страхування в Укр. Є : пенсійне, від тимчасової втрати працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійним захорюванням, безробіття.
- •1. Сутність, призначення та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •1. Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
- •1. Соціальна політика української держави: цілі та пріоритети.
- •1. Рівень та якість життя населення України.
- •1. Соціально-захисна функція держави. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •1.Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
- •1. Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики української держави. Основні форми, методи та інструменти впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •1. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку не.
- •1. Характеристика та основні індикатори конкурентоспроможності національної економіки.
- •1. Ек наслідки для України в умовах глобалізації.
- •1. Класифікація типів нац. Ек. Типологізація не.
- •1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
1. Трансформаційні процеси, системні перетворення та інституційні зміни в не.
Суть соціально-економічної трансформації у загальному вигляді зводиться до того, щоб змінити існуючий економічний порядок, забезпечити економічне зростання.У цілому стратегії економічної трансформації, реалізовані різними країнами, можна умовно розділити на три великі групи.
1. Модель трансформації країни, що розвивається. Цю стратегію, як правило, реалізують економічно відсталі держави. Її ключовий елемент — індустріалізація як основний засіб подолання економічної відсталості й скорочення розриву з індустріально розвиненими державами. Загалом ця модель на практиці може набувати двох основних форм — експортної орієнтації та імпортозаміщення.
2. Модель економічної реконструкції. Вона була успішно реалізована в країнах Західної Європи та Японії після Другої світової війни. У цьому випадку реконструкція відбувалась поруч з політичними та економічними змінами системного характеру.
3. Модель системних перетворень. Її можна розглядати як певну комбінацію елементів першої та другої стратегій. Але, на відміну від цих стратегій, системні зміни передбачають перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової господарської системи.
Інституційні перетворення – це створення умов для дії ринкової системи шляхом перетворення правових інститутів, формування системи нових організацій та установ, створення нової системи управління ринковим господарством.
Перехідній економіці властиві глибокі інституційні зміни: одні інститути припиняють свою дію, інші змінюються, стають ринковими, треті виникають уперше, тому перехідний період є ще й періодом інституційної трансформації. У широкому розумінні це не тільки зміна формальних і неформальних умов господарської діяльності, сюди ж долучають зміни взаємин, власності, виникнення нових суб’єктів господарської діяльності.
6 провідним фактором є трудовий; ми ще маємо кваліфіковані кадри робітників, інженерів, науковців, незважаючи на їх зменшення за рахунок еміграції, природного вибуття і недостатнього відтворення в останнє десятиліття. Фактор природних ресурсів обмежується родючою землею й значними покладами руд чорних металів; країна відчуває гострий дефіцит енергоносіїв, руд кольорових металів, деревини. Проте на зовнішні ринки Україна виходить, спираючись саме на фактор природних ресурсів: в її експорті переважну частку займають руди, метали й продукція сільського господарства.
7. Безробітними, згідно з Законом України ”Про зайнятість населення”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.
8 змішаний тип зростання
9подолання технічної відсталості та оновлення виробничого апарату; збільшення порівняльних переваг національних виробників відносно іноземних конкурентів; зменшення залежності від імпорту ресурсів; згортання трудо-, енерго- та матеріаломістких галузей і товарних груп; зростання ресурсозберігаючих виробництв і галузей з науково-технічною перебудовою виробництва на всіх рівнях і в усіх галузях економіки; рівномірний територіальний розподіл виробничих ресурсів; створення розвинутого споживчого сектора; зниження негативних наслідків структурних перетворень для ринку праці (так званого структурного безробіття); підвищення соціальної орієнтації економіки; зниження (підвищення) рівня внутрішньої заборгованості економіки за рахунок переорієнтації засобів виробництва галузей машинобудування, металургійної та хімічної промисловості на більш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації; спеціалізація в міжнародному розподілі праці, прискорений розвиток виробництв, які здатні поліпшити експортний потенціал України.
10. Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою економічних та адміністративних методів. Економічні методи, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню.(мито) До нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, установлення мінімальної митної вартості на окремі товари та ін. До найпоширеніших адміністративних інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать квотування та ліцензування.