- •1. Предмет, завдання, методи вивчення курсу «Історія держави і права зарубіжних країн»
- •2. Джерела історії держави і права зарубіжних країн
- •3. Періодизація історії держави і права зарубіжних країн
- •4. Мойсеєве право( За Старим Заповітом)
- •5. Правова традиція стародавнього Китаю
- •7. Правоздатність населення Ст Індії за принципом належності до варн
- •9.«Закони Хаммурапі»Характеристика галузей приватного права.
- •6. Правова система стародавньої Індії
- •10. Політична система Стародавнього Єгипту
- •11. Формування інститутів афінської демократії та її особливості
- •12.Етапи становлення та еволюції державності Ст. Риму
- •13. Правові основи принципату
- •14. Періодизація історії римського права.
- •15. Форми права Стародавнього Риму.
- •17. Риси римського приватного права.
- •19. Особливості Візантійської цивілізації, її політико-правові основи
- •20. Основні джерела та періодизація історії Візантійського права
- •21. «Симфонія» держави та церкви у Візантії
- •24. Рецепція Візантійського права
- •25. Джерела візантійського канонічного права
- •26. Шлюбно-сімейне право Візантії.
- •27. Арабська цивілізація доби середньовіччя
- •28. Джерела права та правова система Арабського Халіфату.
- •29. Система та основні риси права за «Салічною правдою»
- •30. «Папська революція» Західна традиція права
- •33. Типологічні риси та особливості еволюції західно-європейських континентальних держав у добу середньовіччя( Франція, Німечина): порівняльний аналіз.
- •34. Правова природа західно-європейського феодалізму
- •35. «Велика Хартія Вольностей» 1215 р.
- •36. Тенденції державно-првового розвитку в середньовічних країнах Східної та Південно-Східної Європи.
- •37. Збірники міського права середньовічної Європи. Магдебурзьке право
- •38. Форма правління та соціальна структура середньовічної Росії
- •39. Оновні джерела та риси права Московської держави.
- •40. Передумови. Політичні течії та етапи Англійської революції.
- •41. Основні конституційні акти, видані перед, та під час революції
- •43. Правові аспекти Реставрації стюартів та Білль про права.
- •44. Формування в Англії парламентсько- конституційної монархії (17-18ст.)
- •45. Причини війни за незалежність північно-американських колоній та утворення сша
- •46. Декларація незалежності сша 1776р.
- •47. Конституція сша
- •48. Поправки до Конституції сша у 18-19ст.
- •49. Характеристика правової системи сша
- •50. Конституція сша та Білль про права про юридичні права і свободи американських громадян
- •51. Джерела та основні риси права Англії
- •52. Причини, основні етапи, особливості французької революції 18ст.
- •53. Декларація прав людини і громадянина 1789р.
- •54. Суть політичного режиму якобінської диктатури
- •55. Конституції Франції 1791,1793,1795рр.
- •56. Конституція Франції 1799 року.
- •57. Цивільни й Кодекс Франції: джерела, структура, основні принципи права.
- •58. Конституційніа кти Франції 1814 та 1830рр.
- •60. Конституційні закони ііі республіки (1875р.)
- •61. Особливості та правові наслідки революції Мейдзи
- •62. Конституція Японії 1889 року.
- •63. Об.Єднання німецьких земель та утворення другого рейху.
- •64. Конституція 1871 року.
- •65. Ліквідація самодержавства та створення органів влади у Росії в період правління Тимчасового уряду. 66. Більшовицький переворот 1917 року.
- •68. Утворення срср.
- •69. Масові репресії в срср.
- •70. Конституція Веймарської республіки.
- •71, 72, 73. Режим нацистів.
- •74. Періодизація політико- правової системи Італії
- •75. Конституція Японії 1947 року.
- •76,77. «Новий курс» Франка Рузвельта
- •78. Поправки до конституції сша
- •80. Судова система сша
- •83. Вестмінстерський статут.
- •84. Основні риси конституції Франції 1946 та 1958 років.
- •85. Супільно-політичний та конституційний розвиток кнр.
- •88. Поняття та сутність Європейського права.
- •Принципи та характерні особливості європейського права:
- •90. Рада Європи. Європейський суд з прав людини.
15. Форми права Стародавнього Риму.
Джерела римського права:
- звичаї, що в процесі становлення держави перетворилися на норми звичаєвого права;
- рішення Народних зборів;
- рішення царів або рексів;
- закони;
- едикти преторів;
- постанови Сенату;
- конституції імператорів (едикти, рескрипти, декрети, мандати);
- інституції відомих римських юристів (Папініана, Павла, Ульпіана, Модестина);
- кодекси (Грегоріана, Юстиніана, Феодосія)
16. Роль преторського едикту у розвитку римського права. З ІІ ст. до н.е. претори, вступаючи на почаду, публікували встановлені ними правила та норми, які іменувалися преторськими едиктами. Це була своєрідна програма дій преторів у сфері судочинства. В едиктах претори виходили за рамки старих звичаїв, врегульовували справи по-новому, без зайвого формалізму. Виданий претором едикт мав юридичну силу тільки впродовж року, тобто терміну, на який обирається сам претор. Із закінченням повноважень претора автоматично втрачав силу і його едикт, а натомість вступав у дію виданий новим претором едикт. Часто новий претор офіційно залишав у дії попередні едикти, де було чітко і обґрунтовано сформульовано нові правовідносини.
Хоча едикти мали обов’язковий характер, вони не розглядалися як справжнє право (jus), бо не затверджувалися Народними зборами. «Правом» далі визнавалися тільки ті норми, що приймалися Народними зборами, або традиції, звичаї, що існували здавна. Отже, було два види прав:1) jus civile; 2) jus praetorium. Преторське право йшло в ногу ыз життям, було зрозумілим, оперативним й вважалося одним із найважливіших джерел римського права.
17. Риси римського приватного права.
Римське приватне право регулювало відносини майнового характеру методом юридичної рівності сторін.
Римське прив.право скл. з трьох систем:
цивільне (квірицьке) право;
право народів;
преторське право.
Цивільне право Стародавнього Риму- це найдавніше право, що регулювало майнові відносини лише між римськими громадянами (квіритами). Воно визначалося обмеженістю, обтяжливим формалізмом та стійким консерватизмом. Основним джерелом такого права були «Закони ХІІ таблиць».
Перегріни (неримляни) проживали на Аппенінському півострові. Право народів регулювало відносини між римськими громадянами і перегинами. Має більшу динамічність, було більш прогресивним (складене на основі звичаєвого права).
Преторське право було результатом практичної діяльності претора по керівництву судовою владою, регулювало майнові відносини між римськими громадянами, а також між перегрінами. Застосовувалось тоді, коли норми квіритського права та права народів виявлялися неспроможними регулювати нові відносини.
Характерні риси приватного права:
1) регулює відносини приватних осіб;
2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі;
3) забезпечує вільне волевиявлення суб’єктів при реалізації їхніх прав;
4) припускає широке використання договірної форми регулювання;
5) містить норми, що «звернені» до суб’єктивного права і забезпечують судовий захист;
6) характеризується переважанням диспозитивних норм.