7. Правоздатність населення Ст Індії за принципом належності до варн

Суспільний лад в Індії сформувався під впливом ідеології брахманізму. Веди ділили людей на 4 варни, касти: жреці(брахмани), світська та військова знать(кшатрії), прості общинники (вайші), підкорені аріями, вільні(шудри). Перехід між кастами був практично неможливий. Кожна каста була створена від якогось органу Пуруші («батька усіх живих істот»). Брахмани( з вуст П.) – найвища каста, жили з пожертвувань, відповідали за духовний порядок, оберігали національні традиції, створювали та вивчали Веди. Світські правителі були змушені ділити з брахманами політичну владу, не могли без погодження із ними вирішувати важливі питання, не могли самостійно видавати закони. Брахмани мали монопольне право тлумачити закони, давати вказівки і поради людям різних каст, щодо застосування законів. Кшатрії (утв. з рук П.) – управляли і захищали країну, здійснювали жертвоприношення, вичали Веди контролювали дотримання законів, це світська знать, наділена державною, політичною і військовою владою. Економічне становище було різне, більшість – багаті, але були й такі які потрапляли в кабалу. Вайші (утв зі стегон П.) – найчисленніша каста, селяни, ремісники, торговці. Повинні були добросовісно працювати, платити податки та пожертви, забезпечувати себе всім необхідним та членів вищіх каст. Шудри – повинні були «смиренно служити» трьом вищім кастам. Вони були вільними і не були рабами, мали право володіти майном і вільно ним розпоряджатися, мали свої сім’ї, не мали права слухати Веди. Перші три касти належали до групи «двічі народжених».8. Джерела права Месопотамії

Найважливішим джерелом права був звичай. Держава надавала деяким старим, первісно-общинним звичаям загальнообов’язкового хар-ру і невиконання їх вважалося караним діянням. Ці звичаєві норми були писані і неписані. З часом звичаї пристосували до нових умов, а в інтересах правлячих кіл сусп.-ва створюють нові звичаї. Дркгим. Поряд із зв. досить рано зявляється закон. Закони видавали патесі, лугалі, і вони врегульовували різні аспекти суспільних відносин в інтересах держави, правлячих верств населення. Уже у давню епоху з’явилися збірники, написані клиновидним письмом, за якими можна твердити, що вже в ІІІ тис. до н.е. право у Месопотамії досягло високого рівня розвитку. До відомих збірників законів відносяться закони Царя Ур-Намму(кін.ІІІ тис.до н.е.), зак-во Уруканіги (бл.2400р. до н.е.), законник Ліпіт-Уштара, та закони Царя Хаммурапі(1792-1750 рр. до н.е). Старі закони були спрямовані на захист справедливості, честі та гідності людини.

Хаммурапі (роки правління 1792-1750 до н.е.) склав свої закони на 3-ьому році царювання, були записані на глиняних табличках. На 35-ому році царювання за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі (цей стовп було знайдено 1901р. франц. археологічною експедицією у м.Сузи в Ірані; зараз він зберігається у Луврі). Причини появи: необхідність встановити єдині закони на території всієї держави; бажання закріпити в них суспільний лад; прагнення залагодити гострі соціальні суперечності у сусп.-ві. Текст законів скл. З 282 статей, з яких на сьогодні повністю невідомі 21 ст., прологу та епілогу. У Законах Хаммурапі яскраво відображені основні риси стародавнього примітивного права: - юридичне закріплення станового поділу сусп-ва , нерівності людей і рабовласництва;

- казуїстичність;

- наявність великої кількості прогалин у праві;

- зв’язок з релігією;

- переважання крим.-правових норм над цивільно-правовими, жорстокий і примітивний характер покарань.