26. Шлюбно-сімейне право Візантії.

Питання укладення шлюбу регулювалось переважно нормами церковного права У Візантії шлюбові передували заручини, що, як і вінчання супроводжувалися церковним обрядом. Для визнання шлюбу дійсним було необхідно – досягнення шлюбного віку(чоловіків – 14, жінок – 12). Згода нареченого і нареченої, їхніх батьків чи опікунів. Пербували в іншому шлюбі, відсутність кровного зв’язку. Можна було вступати в шлюб 3 рази. Розлучення дозволялося: скоєння злочину, посягання одним на життя іншого, подружня зрада. Основні засади майнових відносин між подружжям врегульовані підставі римського права кодифікацією Юст.

27. Арабська цивілізація доби середньовіччя

На поч 7ст. у арабських племен аравійського півострова йде інтенсивний розлад первісних відн. Розвиток тваринництва і землеробства веде до майн розшарування. Реліг. уявлення арабів не були сформовані у якусь ідеологічну систему. Поєднувались фетишизм, тотемізм, анімізм, христ і іудаїзм. В областях, де було розширене землеробство, відбувався процес феодалізації. Він охопив міста-д, зокрема Мекку. На цьому грунті виник рух-ханіфізм, який був спрямований проти знаті. Спочатку він не мав підтримки, але потім перейшов на новий рівень –винекнення релігії «ісламу». Знать Мекки виступила проти Мухамеда. І в 622р. він був змушений тікати до Медіни, знайшов підтримку з боку місцевої знаті. Мухамед виконував роль судді та військового керівника. Суть нової релігії полягала у визнання аллаха єдиним божеством, а Мухамеда – його пророком. Рекомендуєтьсмя щодня молитись, відраховувати 40 частину свого майна на користь бідних, поститись. Всі, хто сповідує іслам – брати. Після смерті Мухамеда, керівником мусульманської громади було проголошено Абу Бека, що прийняв титул Халіфа. Основними причинами військових успіхів арабів варто визнати релігійний фанатизм. Наступним був Дамаський халіфат, що пертворився з теократичної монархії на деспотичну. У цей період мусульмани поділилися на суннітів і шиїтів. Права і привілеї феодалів не були регламентовані у мусульм. праві. Зберігалося рабство. Халіфат – феод-теократ деспотія. На чолі д– халіф, його заступником є візир. Існувало 4 дивани: військ справ, внутр справ, фінансів, і диван, де складали списки всіх чиновників. Орг місц управл -емір.

28. Джерела права та правова система Арабського Халіфату.

Мусульм право має 2 джерела: Закон(шар), що складався з Корану і Суни, та звичай(урф). Коран було складено з аправління халіфа Османа. За наказом халіфа було створено 4 копії. Оригінал – в Медині, Дамаск, Басра, Куфа. Увесь текст Корану розділено на 30 рівних частин, або джузів. У кожному рукописному списку вказується не весь текст, а половина та четвертина. Текс Корану нараховує 114 сур. Земля вважалася подарунком Алаха, а тому не могла бути об.єктом купівлі-продажу. Верховним власником землі була Держава. Усі віруючі з народження є правоздатними. Власність є необмеженим правом. Мусульманське право ділить майно на рухоме і нерухоме. Право розрізняло 3 види земель: 1. хіджаз – земля, де жив Мухамед, джіхад – землі, завойовані у війнах з нерівними, мульк – приватна власність. Зобовязання поділяються на строкові і безстрокові, дво і багатосторонні, альтернативні, подільні, непод. Обовязкової форми договору не існувало. Глава сімї чоловік–людина, жін–річ. Чоловіки могли одружуватися з немусульманками, але мусульманки тільки з мусульманами. Чоловік може мати 4 дружин. Шлюб розривається за фізичних недоліків, зради Складним і заплутиним є спадкове право, спадкування розрізняли за законом і за заповітом. Найвідсталішою частиною права є крим пр, де не було сформовано чіткого поняття зл.(насильницькі дії проти осіб, дії, за вчинення яких, згідно з Кораном, особа підлягає покаранню. Судочинство проводить суддя–кадій, якого призначає халіф. Процес–мусульм право не знало. При прийнятті рішень суддя керувався власними переконаннями.