9.«Закони Хаммурапі»Характеристика галузей приватного права.

282 ст, а збереглося–247.Висічені на стовпі. Відсутня система викладення норм.Норми групуються за предметами пр.регулювання: 6-25 ст.–пр. власності, 42-88 ст. – регулюють операції з нерухомістю, 127-195ст.–сім-шл пр, 196-214ст. – захист особи, а 215-282–праці і засобам виробництва. Характерною ознакою цих законів була їх незавершеність і казуїстичний характер. Основними видами власн. були власність на землю, будівлі, рухомі речі. Розрізняли такі форми власн: д, храмова, община (розподілялась жеребкуванням щороку), приватна, земля «ілку». Держ. землею цар міг наділити різних осіб. Прив. власність існувала ще задовго до Хам. і суворо охоронялася Д.. На межі приватної землі ставили «кудурру»(документ-камінь, на якому було висічено імя власника та держ.печатку). Земля «ілку» - це різновид держ.землі.+ маєтки з рабами, які цар надавав у нагороду воїнам та урядовцям за службу. Ділянка надавалась не у власність, а на час служби.ЇЇ можна було передати у спадок сину, якщо від пішов на службу. Земля «ілку» вилучалась з цив. обороту. Договори укладались в усній або пис. формі при свідках. Переважала пис. форма.Вимагалося проголошення клятви. Договір купівлі-продажу: письмово, при свідках. Предметом куп-продажу- рухомі(+раби) і нерухомі речі. Відомими є угоди про куп-продаж дітей. Догов. наймання. Передбачалося наймання речей та наймання послуг. Договори оренди землі, садів були нетривалими – на рік, хоча траплялись винятки. Договір особистого найму передбачав наймання рабів і вільних людей. Документи свідчать про найм ткачів, малярів…Будівельник підлягав відповідальн. за недобросовісну роботу. Договір позики укладався в пис. формі, спочатку лихварі надавали позики під великі %–50-60,а іноді 100%. Насплата тягла за собою рабство. Це почало набирати масового характеру. Закон Хам. відмінив боргове рабство. Закони Х. передбачали й інші види договорів: зберігання, доручення… Сімя мала яскраво виражений патріархальний характер. Шлюби були ранніми(дівчата 12-14р). Шлюбному обряду передувала угода між нареченим і батьком нареченої. Придане залишається чоловікові, коли розлучення було з вини дружини. Чоловік міг одружитися вдруге, а першу жінку залишити як рабиню. Чоловік міг розірвати шлюб у будь-який час, а дружина тільки за певних обставин. Шлюб у Вавилоні нічим не відрізнявся від рабства. Чоловік міг продати дружину та дітей у рабство, міг застосувати до дружини тілесні покарання, віддати в кабалу за свої дошлюбні борги. Сімейне майно належало чоловікові,після його смерті переходило до старшого сина.

6. Правова система стародавньої Індії

Форма правління індійських держав – монархічна, але не деспотичного різновиду. Царі (Радки) і князі (мажараджі). Вони управляли за участтю брахманів. Їх влада обожнювалася. Три відомства (фінанс, військ, громадс робіт), на які глава д опирався при здійснення управл.д.Найважливіш-фінанс відомство, очолюване збирачем податків. Рада (матринарішад) складалася світської знаті та вищіх урядовців. Для царя її рішення не мали обов’язкового характеру. Радники (махаматри) – на зразок сучасних міністрів. Їх призначав цар з числа «хоробрих, шляхетських» людей. Військ рада складалася із 30 членів, розділених на 6 колегій. Колегії відали різними родами військ. В провінціях-сини правителя-царевичі.Провінції ділились на округи-Окружні начальники. Селами керували старости, найважливіші питання вирішувала рада старійшин. В містах управителі міста, міська рада у складі 30 осіб. Стародавня Індія знає 4 види власності: царську, храмову, общину, приватну. У приватній власності перебувало, насамперед, рухоме майно. Існували такі способи набуття: купівля, одержання дарунка, спадкування, знахідка, здобич, оплата, позика під відсотки. 1,3,4, -для усіх, 2 –брахмани, 5 – кшатрії, 6,7 – вайши. До нас не дійшла інформація про форму укладення договорів , однак при вирішенні спорів потрібні були свідчення свідків. Договір купівлі-продажу. Об’єктом цього договору могли бути будь-які речі. Якщо річ була куплена не у власника, то покупець, як правило, притягався до кримінальної відповідальності як співучасник злодія і тільки свідки могли його відмазати. Договір позики. Предметом цього договору були гроші та продукти с/г. Їх передавали людині, яка у визначений час мала повернути кредитору річ у тій же кількості, тієї ж ваги та якості. Позику брали під відсотки або без них.Не існувало боргового рабства. Договір зберігання. На платне зберігання віддавали найрізноманітніші речі. Особа-зберігач чужої речі не несла відповідальності, якщо річ була у неї вкрадена(і було доведено її добросовісне зберігання) або знищена стихією. Ш-с. Індійку – як правило ще дитиною віддавали заміж її батьки; сама не обирала собі чоловіка. Ідеальним вважався шлюб коли жінка втроє молодша за чоловіка. Батько не брав викуп за дівчину від нареченого( це продажа дитини).