88. Поняття та сутність Європейського права.

Європейське право подібне до міжнародного, але не тотожне йому. Європейське право є юридично обов’язковим для держав. Під Європейським правом мається на увазі не тільки право Європейського союзу, а й інших міжнародних організацій, Ради Європи. Право Європейського союзу також є складовою частиною Європейського права. Право розділяють на первиннге та вторинне: первинне, засновницькі договори, наприклад: Амстердамський договір 1997 року, а вторинне – те, яке реалізовує первинне.

Принципи та характерні особливості європейського права:

1. Незалежність європейського права

2. Примат (першість) над національним правом

3. Безпосередність застосування

4. Принцип рівності (заборона дискримінації)

5. Принцип солідарності

6. Принцип Субсидіарності89. європейський союз та Суд Європейських співтовариств.

У 1951р. 6 держав, позиції яких виявилися подібними (ФРН Італія, Бельгія, Франція, Люксембург, Нідерланди) уклали договір проЄвропейське об’єднання вугілля і сталі. Вона започаткувала створення спільного ринку та сталі держав, що її уклали. З прешого року утворення виникла необхідність утворення спільних правил для цього ринку. Так був покладений початок розвитку ЄС. У Римі було створене Європейське економічне співтовариство, та Європейське співтовариство з атомної ен. Об’єднання цих товариств сприяло розвитку ринку, капіталів, робочої сили. До них приєдналися Великобританія, Данія, Австрія. У 1965р. був підписаний договір про злиття цих співтовариств у єдине ціле. І створення єдиних органів керування. (Рада, Комісія, парламентська асамблея, Суд Європейських співтовариств). В 1986 році всі угоди були скоректовані і утворився Єдиний Європейський акт. У 1992 році в нідерландах (Маахстрихті) був розроблений і прийнятий Договір про ЄС.До ЄС входили такі органи: Рада Європи, засідає не менше двох разів на рік і є верховним органом ЄС, включає глав держав та уряду. . Вирішує питання та визначає програму діяльності. Рада міністрів – засідання проводяться щомісяця. Комісія ЄС – постійно діючий орган із функціями виконавсчого органу. Основне завданння – кнонтролювати виконання членами-державами рішень, ради міністрів, Європейський парламент, до складу якого входить 626 осіб. На 5 років. Європейський суд правосуддя – верховна судова влвда союзу. Має правотлумачити положення основних актів ЄС, контролювати їх дотримання всіма членами. Діє у Люксембурзі, складається з 15 судів і 8 радників.призначаються на 6 років і кожні 3 роки зміна складу на7 – 8 судів і 4 радники.. Суд І інстанції (для втілення роботи Суду правосуддя Склад той же але без радників. Суд аудиторів.

90. Рада Європи. Європейський суд з прав людини.

Рада Європи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі. Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства закону і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян. Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Раду Європи не слід плутати із Радою Європейської Спільноти чи Європейською Радою, оскільки це — окрема організація і не є частиною Євросоюзу.

Рада Європи була заснована, після промови Вінстона Черчілля в Університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «Сполучених Штатів Європи» на зразок Сполучених Штатів Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи.

Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів які є їх спільною спадщиною і сприяння їх економічному та соціальному прогресові.

Європейський суд з прав людини — організація створена для контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина закріплених в Європейській конвенції з прав людини, яка була ратифікована в 1953 році. На даний момент він є єдиним у світі, до якого особа може звернутися і скаргою на державу, що порушила права людини. Під його юрисдикцією пребувають 755 млн. людей.

ПИТАННЯ ДЛЯ ІСПИТУ З КУРСУ

"ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН"

1. Предмет, завдання та методи вивчення курсу "Історія держави і права зарубіжних країн". 2. Джерела історії держави і права зарубіжних країн. 3. Періодизація історії держави і права зарубіжних країн. 4. Мойсеєве право (За Старим Заповітом). 5. Правова традиція Стародавнього Китаю. 6. Правова система Стародавньої Індії.. 7. Правоздатність населення Стародавньої Індії за принципом належності до варн. 8. Джерела права Месопотамії. 9. "Закони Хаммурапі": характеристика галузей приватного права. 10. Політична система Стародавнього Єгипту (період за вибором). 11. Формування інститутів афінської демократії та її особливості. 12. Етапи становлення та еволюції державності Стародавнього Риму. 13. Правові основи принципату. 14. Періодизація історії римського права. 15. Форми права Стародавнього Риму. 16. Роль преторського едикту у розвитку римського права. 17. Риси римського приватного права. 18. Responsa prudentium та їх значення для розвитку римського права. 19. Особливості візантійської цивілізації, її політико-правові основи. 20. Основні джерела та періодизація історії візантійського права. 21. “Симфонія” держави та церкви у Візантії. 22. Кодифікація Юстиніана. 23. Тенденції розвитку візантійського приватного права після Юстиніана. 24. Рецепція візантійського права на Русі-Україні. 25. Джерела візантійського канонічного права. 26. Шлюбно - сімейне право Візантії. 27. Арабська цивілізація доби середньовіччя: релігійні, політичні та соціально-правові аспекти. 28. Джерела права та правова система Арабського Халіфату. 29. Система та основні риси права за "Салічною правдою". 30. “Папська революція” та системи права у Західгій Європі в добу Середньовіччя. 31. Станово-представницька монархія в Англії. 32. Абсолютизм династії Тюдорів: юридичні аспекти. 33. Типологічні риси та особливості еволюції західно-європейських континентальних держав у добу середньовіччя (Франція та Німеччина): порівняльний аналіз. 34. Правова природа західно-європейського феодалізму. 35. Велика Хартія вольностей 1215 р. 36. Тенденції державно-правового розвитку в середньовічних країнах Східної та Південно-Східної Європи. 37. Збірки міського права середньовічної Європи. Магдебурзьке право. 38. Форма правління та соціальна структура середньовічної Росії. 39. Основні джерела та риси права Московської держави (ХІV-ХVІІ ст.). 40. Передумови, політичні течії та етапи Англійської революції. 41. Основні конституційні акти видані перед та під час Англійської революції. 42. Habeas corpus act. 43. Правові аспекти Реставрації Стюартів та Білль про права. 44. Формування в Англії парламентсько-конституційної монархії ( к. ХVІІ – ХVІІІ). 45. Причини війни за незалежність північно-американських колоній та утворення США. 46. Декларація незалежності США 1776 р. 47. Конституція США. 48. Поправки (додатки) до конституції США у ХVІІІ-ХІХ ст. 49. Загальна характеристика правової системи США в процесі її еволюції. 50. Конституція США та Білль про права про юридичні права та свободи американських громадян. 51. Правова система Англії доби середньовіччя: становлення та тенденції розвитку.

52. Причини, основні етапи та особливості Французької революції кінця ХVІІІ ст. 53. Декларація права людини та громадянина 1789 р. 54. Суть політичного режиму якобінської диктатури. 55. Конституції Франції 1791, 1793 та 1795 рр.: основні принципи, виборче право та форма правління (порівняльний аналіз). 56. Конституція Франції 1799 р. 57. Цивільний кодекс Франції 1804 р.: джерела, структура, основні принципи права. 58. Конституційні акти Франції 1814 та 1830 рр. 59. Друга Республіка та Третя Імперія у Франції: конституційні акти та політична практика. 60. Конституційні закони (1875 р.) ІІІ Республіки. 61. Особливості та правові наслідки революції Мейозі. 62. Конституція Японії 1889 р. 63. Об'єднання німецьких земель та утворення Другого Рейху. 64. Конституція Німецької імперії 1871 р. 65. Ліквідація самодержавства та створення органів влади у Росії в період правління Тимчасового уряду. 66. Більшовицький переворот 1917 р. Становлення держави "диктатури пролетаріату". 67. Конституція РСФСР 1918 р. та більшовицький режим у роки громадянської війни. 68. Утворення СРСР. 69. Масові репресії в СРСР у період тоталітаризму: юридичні аспекти. 70. Конституція Веймарської республіки. 71. Причини приходу нацистів до влади у Німеччині. 72. Механізм влади нацистського режиму у Німеччині. 73. Особливості нацистського законодавства у Німеччини. 74. Періодизація політико-правової історії Італії (ХІХ та ХХ ст.). 75. Конституція Японії 1946-1947 рр. 76. "Новий курс" президента Франкліна Рузвельта. 77. Правове регулювання суспільних татрудових відносин у США. 78. Додатки (поправки) до Конституції США у ХХ ст.

79. Механізм стримувань та противаг у взаємовідносинах владних інститутів США в процесі формування та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики. 80. Особливості судової системи США. 81. Характерні риси та основні напрями державно-правового розвитку Великобританії після І та ІІ світових воєн. 82. Зміни виборчого права у Великобританії у ХХ ст. 83. Вестмінстерський статут 1931 р. 84. Основні риси Конституції Франції 1946 та 1958 рр.: порівняльний аналіз. 85. Суспільно-політичний та конституційний розвиток КНР. 86. Розпад СРСР та створення СНД: суспільно-правові процеси. 87. Правові системи сучасності. 88. Поняття та сутність Європейського права. 89. Європейський Союз та Суд Європейських співтовариств. 90. Рада Європи. Європейський суд з прав людини.