62. Конституція Японії 1889 року.

В 1889р імпреатор дарував конституцію, змінювати яку міг тільки він сам Зразком конституції Японії слугувала конституція Прусії 1850 року. В конституції закріплювалася обширна влада імператора, який займав престол на вічні часи і правивв силу свого походження. . Він був носієм суверенітету, який здійснював у відповідності з конституцією. Мав право оголошувати війну і мир, заключати договори, призначати посадорвих осіб, скликати і розпускати парламент, керувати збройнимисилами.Законодавча влада належал аімператору і парламенту .Імператор затверджував закони і підписував їх. Він міг видавати укази, у випадку крайньої необхідності, які мали силу закону. Вони з .являлись під час канікул парламенту, що тривали 9 місяців. Парламент складався з 2 апалат: палати перів і представників. Кожна палата мала право виступати з пред.явленням до правління Нижча палата обиралася на основі високого майнового цензу 15 ен прямого податку, і ценза осідлості1.5 роки. Жінки і військовослужбовці не мали виборчих прав. Членами палати перів були принци крові, представники титулованої аристократії. Палата представників обиралася на 4 роки, палата перів на 7. Була створена таємна рада, Генро(рада старійшин0, міністерство двору. Таємна рада складалася з Президента віце-президента, і 25 радників, що призначалися імператором. Вона мала дорадчий характер при імператорові. Представники генро складалися із знаті західно-південних князівств. Спеціальний розділ Конституції був присвячений правам і обов.язкам японських підданих. На першому місці стояли обов.язки платити податки, нести військову службу. Була свобода пересування, місце проживання, слова, друку тощо. Конституція забезпечила перехід Японії від абсолютної до дуалістичної монархії.

63. Об.Єднання німецьких земель та утворення другого рейху.

Союзний акт 1815 року став основою для створення нового німецького державного обєднання. – Німецького союзу, що був розпливчастою федерацією. Німецький союз включав 41 державу, а в 1866р. – 35. До союзу входили одна імперія( Австрія), п.ять королівств( Прусія, Саксонія, Баварія, Гановер, Вюртемберг) та герцогства і князівства. Та чотири міста – республіки. Прискорений розвиток Прусії , зміні в міжнародній обстановці в 50-60рр. 19ст. забезпечили об.єднання Німеччин и З Прусією без Австрії. Прусія вимагала виключити реакційну Австрію з майбутньої Германії. Це призвело до Австро-Пруської війни 1866р., а після розгрому австрії до заклоючення договору про виключення імперії зі складу Німецького Союзу. Ця перемога дозволила Прусії скласти союз під своїм керівництвом. В 1866р. був створений Північно-Німецький союз. Завдяки преможній війні Прусії з Францією, до Північно- Німецького союзу було приєднано ряд південно-германських територій. Через декілька місяців на основі Північно-Германської республіки була створена ІІ Германська імперія. Акт про проголошення якої був у 1871 році. Вона складалася з 25 земель.

64. Конституція 1871 року.

Конституція 1871 року закріплювала гегемонію пруського королівства і німецької імперії. Главою держави за конституцією був кайзер, чи імператор Германської імперії. Цей титул належав пруському королю і давав йому можливість оголошувати війну, заключати мир. Призначати послів, склакати збори органів державного правління. Володів правом обнародування імперських законів.міг видавати укази і розпорядження. Державними справами імперії завідував призначений імператором німецький канцлер він став єдиним імперським міністром, який стояв на чолі всіх імперських відомств. Керівники цих відомств підпорядковувалися безпосередньо канцлеру. Союзна рада(бундесрат) і парламент( рейхстаг) стали колегіальними органами серед вищих органів влади Германської імперії. Бундерстрат мав право приймати закони, мав законодавчу ініціативу, були надані можливості у сфері виконавчої влади. Рейстаг мав право розробки і прийняття законів, затвердження імперського бюджету. Заключення договорів.