- •Предмет психології як науки.
- •Структура. Завдання і стан сучасної психології.
- •Психологія в системі наук. Основні галузі психології.
- •Поняття про психіку. Функції психіки. Рефлекторна природа психічного відображення.
- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Мозок і психіка. Основні процеси та закони внд.
- •Аналітико-синтетична діяльність мозку. І та п сигнальні системи. Динамічний стереотип.
- •Локалізація психічних функцій у корі головного мозку. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Відмінності психіки людини від психіки тварин.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •«Мова» та спілкування тварин.
- •Принципи психології.
- •Загальні вимоги до організації та проведення психологічного дослідження
- •Методи загальної психології.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Ілюзії, галюцинації та їх причина.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Умови ефективного запам’ятовування.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Мисленнєві дії та операції. Логічні форми мислення. Логічні форми мислення.
- •Класифікація та види мислення.
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Прийоми (способи) створення образів уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Емоційна індивідуальність людини. Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів.
- •Соціальна обумовленість людських почуттів. Почуття та особистість. Вищі почуття.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Локус контролю. Вольова регуляція поведінки. Можливості виховання та самовиховання волі.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Властивості уваги.
- •Умови привертання та розвитку уваги. Підтримка уваги в процесі діяльності.
- •Активність і діяльність.
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності.
- •Зміст і структура діяльності.
- •Основні види людської діяльності.
- •Опанування діяльністю. Навички та вміння. Етапи та чинники формування продуктивності навичок.
- •Індивідуальні особливості діяльності людини.
- •Головні відмінності людської діяльності від активності тварини.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Психологічний захист особистості.
- •Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Структура спілкування.
- •Засоби спілкування.
- •Види мови і мовлення.
- •Функції мови і мовлення. Відмінності між мовою і мовленням.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •2. Акустичні (звукові):
- •3. Тактильні (пов'язані з дотиком.);
- •Взаємини та ставлення. Соціальні ролі та соціальний статус.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Референтні групи та особистість.
- •Соціометрія та референтометрія.
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Вплив темпераменту на діяльність.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
- •Формування та розвиток здібностей.
Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
Відчуття – це сенсорні процеси відображення окремих конкретних властивостей, якостей предметів та явищ дійсності в момент їхньої безпосередньої дії на органи чуття.
Фізіологічною основою відчуттів є нервовий імпульс, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.
Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор
В організмі функціонує система аналізаторів, які забезпечують формування відчуттів певної якості – зорових, слухових, температурних, м’язових тощо. Аналізатор складається з периферійної частини – рецепторів, провідникових нервових шляхів - та центральної частини в корі та підкорці головного мозку. В рецепторах відбувається перетворення енергії фізичних і хімічних подразників, що діють на організм, у нервове збудження. Провідникові шляхи складаються з нейронів, розміщених на різних рівнях нервової системи, які поєднуть рецепторну периферію з мозковим центром. У центральній частині аналізатора здійснюється основна обробка нервових імпульсів, що надходять з периферії.
Класифікація та види відчуттів.
Відчуття – це сенсорні процеси відображення окремих конкретних властивостей, якостей предметів та явищ дійсності в момент їхньої безпосередньої дії на органи чуття.
За контактом з подразником: контактні (шкірні, смакові, органічні); дистантні (зорові, слухові, нюхові, вібраційні).
За розміщенням рецептора: інтероцептивні (рецептори розміщені всередині організму); екстероцептивні (рецептори розміщені на поверхні тіла) та пропріоцептивні (рецептори розміщені в м’язах, сухожилках).
Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
Закономірності відчуттів визначають умови, за яких стимул досягає свідомості.
Для відчуттів характерні пороги чутливості – характеристика залежності між інтенсивністю відчуттів та силою подразника. Нижній абсолютний поріг чутливості – це найменша сила подразника, яка діючи на аналізатор викликає ледь помітне відчуття. Верхній абсолютний поріг чутливості – найбільша сила подразника, за якої він ще сприймається аналізатором. Диференційний поріг, або поріг чутливості до розрізнення – найменше збільшення/зменшення сили подразника, яке викликає ледь помітну різницю відчуттів. Оперативний поріг – величина розрізнення між сигналами, при якій точність і швидкість відображення досягає максимуму.
Адаптація – пристосування, зміна чутливості під впливом постійно діючого подразника, яка проявляється у зниженні або підвищенні порога чутливості.
Взаємодія відчуттів – зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом іншої, наприклад, деякі смакові відчуття підсилюють зорові.
Сенсибілізація – підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів, а також систематичних вправ. Спостерігається у людей, які тривалий час займаються певними видами діяльності.
Контраст відчуттів – зміна інтенсивності і якості відчуття під впливом переднього чи супутнього подразника. Розрізняють одночасний контраст (за умови одночасної дії двох подразників), послідовний контраст – внаслідок попередніх відчуттів (наприклад, після холодного тепле здається гарячим).
Синестезія – це виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора (зорово-слухова система, наприклад, під дією музики виникають зорові образи).
Властивості відчуттів:
1. Якість. Це те, що відрізняє одне відчуття від іншого. Наприклад, кольори та їх відтінки.
2. Інтенсивність відчуття. Це кількісна характеристика відчуття, яка визначається силою подразника та функціональною здатністю рецептора.
3. Тривалість відчуття. Це часова характеристика відчуттів, залежить від строку впливу подразника.
4. Локалізація. Відчуття пов’язані з просторовим розташуванням, вони співвідносяться з джерелами в просторі.