70. Психологічний захист особистості.

Заперечення виявляється в тому, шо інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається.

Витіснення — це спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню із свідомості несприятливого мотиву чи неприємної Інформації

Проекція — несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче зізнатися, розуміючи їх соціальну неприйнятість, на інших.

Ідентифікація — несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе

Раціоналізація- виправдовування своєї поведінки

Включення — це механізм захисту, близький до раціона­лізації, коли також переоцінюється значущість чинника, шо травмує.

Заміщення — це перенесення дії, спрямованої на недос­тупний об'єкт, на дії з доступним об'єктом.

Ізоляція — відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують.

Втеча - це фізична або уявна втеча від надто важкої ситуації. У маленьких дітей це найпоширеніший захисний механізм,

Зсув - підміна реального джерела гніву чи страху кимсь або чимсь. Типовим прикладом такого захисту є непряма фізична агресія (виміщення зла, досади на об'єкті, що не має стосунку до ситуації).

Регресія - повернення до більш онтогенетично ранніх, примітивних форм реагування на емоціогенну ситуацію.

Реактивні утворення - поведінка, протилежна до наявних думок і бажань, які викликають тривогу, з метою їхнього маскування. Вона властива більш зрілим дітям, а також дорослим. Наприклад, прагнучи сховати свою закоханість, людина виявлятиме до об'єкта обожнювання недружелюбність, а підлітки - і агресивність.

71. Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.

Потреби – стан індивіда, який відображає залежність віл умов існування і призводить до активності по відношенню до цих умов.

Види потреб:

За походженням: природні (первинні, вроджені, біологічні, вітальні), які забезпечують збереження та підтримку життя людини у їжі, сні, відпочинку, температурному режимі, в особі протилежної статі; культурні (набуті, суспільні) – в них виявляється залежність людини від продуктів людської культури, За характером: матеріальні – залежність людини від предметів, матеріальної культури (в одязі, житлі, тощо); духовні потреби – залежність від продуктів суспільної свідомості, необхідність поділитися думками, переживаннями, відвідати культурні заходи тощо).

Ієрархія потреб за Маслоу, який вважав, що всі потреби вроджені.

5-й рівень – найвищий, 1-й - найнижчий

5. Потреби самоактуалізації

4. Потреби в самоповазі

3. Потреби в приналежності та любові

2. Потреби в безпеці та захисті

1. Фізіологічні потреби

Фізіологічні - потреби в їжі, воді, кисні, фізична активність, сон, захист від екстремальних температур і сенсорна стимуляція

Потреби з безпеці та захисті –виражають зацікавленість у довготривалому виживанні.

Потреби з приналежності, любові – люди прагнуть встановлювати зв’язки з іншими людьми, потреби в дружбі, необхідність утворенні сім’ї, народження дітей.

Потреба в самоповазі має два типи: власне самоповага (переживання компетентності, незалежності, свободи) та повага з боку інших людей (престиж, визнання, репутація, статус, прийняття іншими).

Потреба в самоактуалізації - бажання людини стати тим, ким вона може стати, реалізація своїх талантів, здібностей, потенціалу.

Мотив – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреби. Мотиви поділяються на:

- усвідомлювані – людина дає звіт своїй діяльності, може її критично оцінити;

- неусвідомлювані – вони впливають на поведінку,але людина не дає собі звіту про їх наявність.

Усвідомлювані мотиви:

Інтерес – емоційний прояв пізнавальних потреб людини: безпосередній та опосередкований; глибинний та поверховий; широкий та вузький; стійкий та нестійкий.

Переконання – усвідомлення спонукання діяти у відповідності до своїх поглядів та ціннісними орієнтаціями; переконання та знання визначають світогляд.

Прагнення – мотив, який визначає необхідність досягнути певного результату вольовим зусиллям. Його форми: наміри (аналіз умов та засобів); мрії (образ бажаного майбутнього); пристрасті (акцентуація всього, що пов’язано з потребами); ідеал (необхідність наслідувати приклад, який прийнятий за зразок у поведінці, діяльності).

Неусвідомлювані мотиви: установка (готовність, схильність суб’єкта, яка визначає стійкий, цілеспрямований характер сприймання, діяльності чи поведінки людини), яка може бути позитивною і негативною; потяг (психічний стан, який є перехідним явищем до задоволення потреби або її згасання), який характерний для юнацького віку, переходить у бажання або згасання.

Спрямованість – це система спонукань, домінуючих мотивів, яка визначає вибірковість ставлень та активності особистості. Проявляється у таких формах: світогляд, ідеали, інтереси, бажання, переконання тощо. Розрізняють три види спрямованості: 1) егоїстична, або спрямованість на себе, коли людина більше керується мотивами власного благополуччя; 2) колективістська, або альтруїстична, або спрямованість на взаємодію, коли людина керується мотивами та інтересами інших осіб; 3) ділова спрямованість, або спрямованість на завдання, коли людина керується мотивами, пов’язаними з виконанням певної діяльності, завдання