- •Предмет психології як науки.
- •Структура. Завдання і стан сучасної психології.
- •Психологія в системі наук. Основні галузі психології.
- •Поняття про психіку. Функції психіки. Рефлекторна природа психічного відображення.
- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Мозок і психіка. Основні процеси та закони внд.
- •Аналітико-синтетична діяльність мозку. І та п сигнальні системи. Динамічний стереотип.
- •Локалізація психічних функцій у корі головного мозку. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Відмінності психіки людини від психіки тварин.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •«Мова» та спілкування тварин.
- •Принципи психології.
- •Загальні вимоги до організації та проведення психологічного дослідження
- •Методи загальної психології.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Ілюзії, галюцинації та їх причина.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Умови ефективного запам’ятовування.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Мисленнєві дії та операції. Логічні форми мислення. Логічні форми мислення.
- •Класифікація та види мислення.
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Прийоми (способи) створення образів уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Емоційна індивідуальність людини. Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів.
- •Соціальна обумовленість людських почуттів. Почуття та особистість. Вищі почуття.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Локус контролю. Вольова регуляція поведінки. Можливості виховання та самовиховання волі.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Властивості уваги.
- •Умови привертання та розвитку уваги. Підтримка уваги в процесі діяльності.
- •Активність і діяльність.
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності.
- •Зміст і структура діяльності.
- •Основні види людської діяльності.
- •Опанування діяльністю. Навички та вміння. Етапи та чинники формування продуктивності навичок.
- •Індивідуальні особливості діяльності людини.
- •Головні відмінності людської діяльності від активності тварини.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Психологічний захист особистості.
- •Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Структура спілкування.
- •Засоби спілкування.
- •Види мови і мовлення.
- •Функції мови і мовлення. Відмінності між мовою і мовленням.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •2. Акустичні (звукові):
- •3. Тактильні (пов'язані з дотиком.);
- •Взаємини та ставлення. Соціальні ролі та соціальний статус.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Референтні групи та особистість.
- •Соціометрія та референтометрія.
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Вплив темпераменту на діяльність.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
- •Формування та розвиток здібностей.
Психологічний захист особистості.
Заперечення виявляється в тому, шо інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається.
Витіснення — це спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню із свідомості несприятливого мотиву чи неприємної Інформації
Проекція — несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче зізнатися, розуміючи їх соціальну неприйнятість, на інших.
Ідентифікація — несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе
Раціоналізація- виправдовування своєї поведінки
Включення — це механізм захисту, близький до раціоналізації, коли також переоцінюється значущість чинника, шо травмує.
Заміщення — це перенесення дії, спрямованої на недоступний об'єкт, на дії з доступним об'єктом.
Ізоляція — відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують.
Втеча - це фізична або уявна втеча від надто важкої ситуації. У маленьких дітей це найпоширеніший захисний механізм,
Зсув - підміна реального джерела гніву чи страху кимсь або чимсь. Типовим прикладом такого захисту є непряма фізична агресія (виміщення зла, досади на об'єкті, що не має стосунку до ситуації).
Регресія - повернення до більш онтогенетично ранніх, примітивних форм реагування на емоціогенну ситуацію.
Реактивні утворення - поведінка, протилежна до наявних думок і бажань, які викликають тривогу, з метою їхнього маскування. Вона властива більш зрілим дітям, а також дорослим. Наприклад, прагнучи сховати свою закоханість, людина виявлятиме до об'єкта обожнювання недружелюбність, а підлітки - і агресивність.
Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.
Потреби – стан індивіда, який відображає залежність віл умов існування і призводить до активності по відношенню до цих умов.
Види потреб:
За походженням: природні (первинні, вроджені, біологічні, вітальні), які забезпечують збереження та підтримку життя людини у їжі, сні, відпочинку, температурному режимі, в особі протилежної статі; культурні (набуті, суспільні) – в них виявляється залежність людини від продуктів людської культури, За характером: матеріальні – залежність людини від предметів, матеріальної культури (в одязі, житлі, тощо); духовні потреби – залежність від продуктів суспільної свідомості, необхідність поділитися думками, переживаннями, відвідати культурні заходи тощо).
Ієрархія потреб за Маслоу, який вважав, що всі потреби вроджені.
5-й рівень – найвищий, 1-й - найнижчий
5. Потреби самоактуалізації
4. Потреби в самоповазі
3. Потреби в приналежності та любові
2. Потреби в безпеці та захисті
1. Фізіологічні потреби
Фізіологічні - потреби в їжі, воді, кисні, фізична активність, сон, захист від екстремальних температур і сенсорна стимуляція
Потреби з безпеці та захисті –виражають зацікавленість у довготривалому виживанні.
Потреби з приналежності, любові – люди прагнуть встановлювати зв’язки з іншими людьми, потреби в дружбі, необхідність утворенні сім’ї, народження дітей.
Потреба в самоповазі має два типи: власне самоповага (переживання компетентності, незалежності, свободи) та повага з боку інших людей (престиж, визнання, репутація, статус, прийняття іншими).
Потреба в самоактуалізації - бажання людини стати тим, ким вона може стати, реалізація своїх талантів, здібностей, потенціалу.
Мотив – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреби. Мотиви поділяються на:
- усвідомлювані – людина дає звіт своїй діяльності, може її критично оцінити;
- неусвідомлювані – вони впливають на поведінку,але людина не дає собі звіту про їх наявність.
Усвідомлювані мотиви:
Інтерес – емоційний прояв пізнавальних потреб людини: безпосередній та опосередкований; глибинний та поверховий; широкий та вузький; стійкий та нестійкий.
Переконання – усвідомлення спонукання діяти у відповідності до своїх поглядів та ціннісними орієнтаціями; переконання та знання визначають світогляд.
Прагнення – мотив, який визначає необхідність досягнути певного результату вольовим зусиллям. Його форми: наміри (аналіз умов та засобів); мрії (образ бажаного майбутнього); пристрасті (акцентуація всього, що пов’язано з потребами); ідеал (необхідність наслідувати приклад, який прийнятий за зразок у поведінці, діяльності).
Неусвідомлювані мотиви: установка (готовність, схильність суб’єкта, яка визначає стійкий, цілеспрямований характер сприймання, діяльності чи поведінки людини), яка може бути позитивною і негативною; потяг (психічний стан, який є перехідним явищем до задоволення потреби або її згасання), який характерний для юнацького віку, переходить у бажання або згасання.
Спрямованість – це система спонукань, домінуючих мотивів, яка визначає вибірковість ставлень та активності особистості. Проявляється у таких формах: світогляд, ідеали, інтереси, бажання, переконання тощо. Розрізняють три види спрямованості: 1) егоїстична, або спрямованість на себе, коли людина більше керується мотивами власного благополуччя; 2) колективістська, або альтруїстична, або спрямованість на взаємодію, коли людина керується мотивами та інтересами інших осіб; 3) ділова спрямованість, або спрямованість на завдання, коли людина керується мотивами, пов’язаними з виконанням певної діяльності, завдання