- •Предмет психології як науки.
- •Структура. Завдання і стан сучасної психології.
- •Психологія в системі наук. Основні галузі психології.
- •Поняття про психіку. Функції психіки. Рефлекторна природа психічного відображення.
- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Мозок і психіка. Основні процеси та закони внд.
- •Аналітико-синтетична діяльність мозку. І та п сигнальні системи. Динамічний стереотип.
- •Локалізація психічних функцій у корі головного мозку. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Відмінності психіки людини від психіки тварин.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •«Мова» та спілкування тварин.
- •Принципи психології.
- •Загальні вимоги до організації та проведення психологічного дослідження
- •Методи загальної психології.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Ілюзії, галюцинації та їх причина.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Умови ефективного запам’ятовування.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Мисленнєві дії та операції. Логічні форми мислення. Логічні форми мислення.
- •Класифікація та види мислення.
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Прийоми (способи) створення образів уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Емоційна індивідуальність людини. Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів.
- •Соціальна обумовленість людських почуттів. Почуття та особистість. Вищі почуття.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Локус контролю. Вольова регуляція поведінки. Можливості виховання та самовиховання волі.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Властивості уваги.
- •Умови привертання та розвитку уваги. Підтримка уваги в процесі діяльності.
- •Активність і діяльність.
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності.
- •Зміст і структура діяльності.
- •Основні види людської діяльності.
- •Опанування діяльністю. Навички та вміння. Етапи та чинники формування продуктивності навичок.
- •Індивідуальні особливості діяльності людини.
- •Головні відмінності людської діяльності від активності тварини.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Психологічний захист особистості.
- •Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Структура спілкування.
- •Засоби спілкування.
- •Види мови і мовлення.
- •Функції мови і мовлення. Відмінності між мовою і мовленням.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •2. Акустичні (звукові):
- •3. Тактильні (пов'язані з дотиком.);
- •Взаємини та ставлення. Соціальні ролі та соціальний статус.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Референтні групи та особистість.
- •Соціометрія та референтометрія.
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Вплив темпераменту на діяльність.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
- •Формування та розвиток здібностей.
Поняття про психіку. Функції психіки. Рефлекторна природа психічного відображення.
Психіка – здатність живої високоорганізованої матерії (мозку) відображати своїми станами оточуючий об’єктивний світ в його зв’язках та відношеннях.
Специфічні характеристики психіки:
Психічне відображення активне, пов’язане з пошуком, вибором.
Інформація піддається спеціальній обробці, що визначає суб’єктивні особливості відображення – «суб’єктивний образ об’єктивного світу».
Психіка пов’язана із діяльністю мозку. ГМ – це орган, діяльністю якого обумовлена психіка, але її зміст продукується не самим мозком – її джерелом є зовнішній світ.
Людська психіка, специфічні людські якості (свідомість, мовлення) формуються тільки прижиттєво в процесі засвоєння нею культури, створеною попередніми поколіннями.
Психіка має випереджувальний характер – забезпечення відповідей не тільки на ситуативні впливи, але й можливість передбачення (прогнозування).
Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності мозку забезпечує:
Прийом зовнішній впливів.
Перетворення їх у нервові імпульси та їх передача в мозок (кодування).
Декодування і переробка інформації в мозку, подача команд у вигляді нервових імпульсів до м’язів та залоз.
Прийом та передача в мозок інформації про результати здійсненого акту (зворотній зв’язок).
Корекція повторних дій з врахування даних зворотного зв’язку.
Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності визначає функції психіки:
Відображення (система пізнавальних процесів).
Регуляція поведінки.
Зв’язок організму із оточуючим середовищем забезпечує нервова система, провідну роль в цьому відіграє КВПГМ. В ній створюються зв’язки, за допомогою яких і здійснюється відображення зовнішнього середовища, регуляція відносин між ним і організмом.
Діяльність КВПГМ визначається рефлексами. Розрізняють два види рефлексів: безумовні (вроджені, які закріпилися в процесі біологічного розвитку живих істот. Вони існують від народження і забезпечують існування організму), умовні (набуті, виникають в процесі життя). Умовні рефлекси виникають на базі безумовних за таких умов: оптимальна сила подразника, активність КВПГМ, підкріплення дії умовних подразників.
Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
Виділяють наступні етапи становленні предмета психології:
1. Психологія як наука про душу (від Античності до 17-го століття). Наявністю душі пояснювали всі незрозумілі явища в житті людини.
2. Психологія як наука про свідомість (початок 17-го – середина 19-го століття). Під свідомістю розуміли здатність відчувати, думати. Співпадає з бурхливими розвитком природничих наук. На цьому етапі основним методом пізнання психіки є інтроспекція (самоспостереження).
3. Психологія як наука про поведінку (виникла на початку 20-го століття). Дослідження того, що можна безпосередньо фіксувати (поведінку, вчинки, реакції). Завдання – експериментально визначати психічні особливості людини.
4. Сучасний етап – психологія як наука про факти, закономірності та механізми психіки (з другої половини 20-го століття). Наукові дослідження поведінки та внутрішніх психічних процесів, практичне застосування отриманих даних.
Основні напрямки сучасної психології:
1. Психоаналіз. Розроблений австрійським психіатром Зігмундом Фрейдом. Він виходив з позиції біологізму функціонування психіки людини, стверджував, що психічна діяльність людини обумовлюється первинними (тваринними) інстинктами людини, закладеними на несвідомому рівні психіки, які знаходяться у постійному протиріччі із законами соціальної поведінки.
Розвиток психоаналізу пов’язаний із такими іменами, як Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Еріх Фромм, Ерік Берн.
2. Біхевіоризм, або поведінковий напрям, виник на початку 20-го століття. Засновником є Дж.Уотсон
Біхевіоризм виходить з того, що психіка людини – це сукупність поведінкових реакцій на різного роду стимули, тобто вивчає психіку за наступною схемою – S → R, де S – стимул, а R – відповідна йому реакція.
Пізніше послідовники цього напрямку ввели в цю схему змінну I (O), індивід, або особистість, оскільки реакція на однаковий стимул кожного окремого індивідуума буде різною. Таким чином, схема набула наступного вигляду: S → I → R. Виникає необіхевіоризм (з 70-х років 20-го століття).
3. Когнітивний напрям. Виникає у 50-х роках 20-го століття поряд із біхевіоризмом як антитеза до нього. Пов’язаний із ім’ям Жана Піоже. Цей напрям розглядає людину як мислячу істоту, яка керується певними правилами, планами, стратегіями, а тому необхідно вивчати її мислення і особливості пізнання.
4. Гуманістичний напрям. Виникає у 50-60-х роках 20-го століття, пов’язаний із іменами Абрахама Маслоу, К.Роджерса. Прихильники цього напряму виходять із того, що психологію не слід будувати за принципом природничих наук: людину треба вивчати як активний об’єкт дослідження. Вони орієнтуються на вивчення психіки здорової особистості, яка орієнтується на особистісний розвиток та самоактуалізацію. На противагу психоаналізу гуманісти стверджують, що дії людини більшою мірою обумовлені свідомістю.