38. Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.

Уява – одна з провідних характеристик творчої особистості. Творчість – це передусім процес створення нового продукту завдяки і сприйманню, і пам’яті, і мисленню, і, звичайно, уяві. В цьому переліку головне місце належить саме уяві, її глибині і яскравості.

Подібне між мисленням та уявою: 1) мислення і уява виникають в проблемній ситуації; 2) вони детермінуються потребами особистості; 3) їх основу становить випереджальне відтворення.

Відмінне між мисленням та уявою: 1) в уяві образи створюються у вигляді яскравих уявлень, в мисленні – це оперування поняттями та категоріями; 2) міра невизначеності ситуації: при значному дефіциті інформації частіше діють механізми уяви, чим повніша інформація про задачу, тим вірогідніше вона розв’язується на рівні мислення.

Умови формування уяви:

1. Досвід людини.

2. Залучення людини до різноманітних видів діяльності.

3. Розвиток інтересів.

4. Використання спеціальних прийомів розвитку уяви.

39. Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.

Емоція – це безпосереднє тимчасове переживання, що відображає значущість діючих на людину явищ та ситуацій.

Почуття – це стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, які відображають їх значущість стосовно потреб та мотивів людини.

Функції емоцій та почуттів:

1. Сигнальна. Переживання виникають і змінюються у зв’язку з подіями, що відбувають в довкіллі чи організмі людини.

2. Регулююча. Стійкі переживання та реакції спрямовують поведінку людини, регулюють, дають можливість долати різноманітні перешкоди та досягати мети.

40. Теорії емоцій.

Фізіологічні основи: 1) взаємодія підкіркових центрів та кори великих півкуль головного мозку; 2) динамічний стереотип; 3) роль другої сигнальної системи та її зв’язок з першою сигнальною системою.

Теорії:

1) Теорія Джеймса-Ланга: сприймання емоціогенних стимулів → нервово-м’язові реакції організму → переробка в ЦНС імпульсів, що поступають від органів → виникнення суб’єктивного переживання стимулу у вигляді емоції.

2) Теорія Кельмана-Барда: сприймання емоціогенних стимулів → переробка нервових імпульсів, що йдуть від рецепторів до ЦНС, з одночасною передачею збудження в кору головного мозку та до інших органів тіла → виникнення суб’єктивного переживання стимулу та поява нервово-м’язових реакцій на певні стимули.

3) Інформаційна теорія емоцій Сімонова. Е = П×(Н – С), де Е – емоція, П – потреба, Н – інформація, прогностично необхідна для задоволення даної потреби, С – наявна інформація, якою може оперувати людина.

41. Види емоцій.

Види емоцій:

За характером: позитивні, негативні.

За дієвістю: стенічні; астенічні.

За задоволенням потреб: нижчі, вищі.

За опосередкованістю: прості (безпосередньо пов’язані з відчуттями, їх називають емоційним фоном відчуттів), складні (фундаментальні емоції, пов’язані з розумінням, їх виділяє Ізард: інтерес, здивування, радість, сміх, страждання, гнів, відраза та інші).

Виділяють також ситуативні (пов’язані з конкретною ситуацією, явищем) та узагальнені (переходять в емоційні стани) емоції.