- •Предмет психології як науки.
- •Структура. Завдання і стан сучасної психології.
- •Психологія в системі наук. Основні галузі психології.
- •Поняття про психіку. Функції психіки. Рефлекторна природа психічного відображення.
- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Мозок і психіка. Основні процеси та закони внд.
- •Аналітико-синтетична діяльність мозку. І та п сигнальні системи. Динамічний стереотип.
- •Локалізація психічних функцій у корі головного мозку. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Відмінності психіки людини від психіки тварин.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •«Мова» та спілкування тварин.
- •Принципи психології.
- •Загальні вимоги до організації та проведення психологічного дослідження
- •Методи загальної психології.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Ілюзії, галюцинації та їх причина.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Умови ефективного запам’ятовування.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Мисленнєві дії та операції. Логічні форми мислення. Логічні форми мислення.
- •Класифікація та види мислення.
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Прийоми (способи) створення образів уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Емоційна індивідуальність людини. Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів.
- •Соціальна обумовленість людських почуттів. Почуття та особистість. Вищі почуття.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Локус контролю. Вольова регуляція поведінки. Можливості виховання та самовиховання волі.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Властивості уваги.
- •Умови привертання та розвитку уваги. Підтримка уваги в процесі діяльності.
- •Активність і діяльність.
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності.
- •Зміст і структура діяльності.
- •Основні види людської діяльності.
- •Опанування діяльністю. Навички та вміння. Етапи та чинники формування продуктивності навичок.
- •Індивідуальні особливості діяльності людини.
- •Головні відмінності людської діяльності від активності тварини.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Психологічний захист особистості.
- •Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Структура спілкування.
- •Засоби спілкування.
- •Види мови і мовлення.
- •Функції мови і мовлення. Відмінності між мовою і мовленням.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •2. Акустичні (звукові):
- •3. Тактильні (пов'язані з дотиком.);
- •Взаємини та ставлення. Соціальні ролі та соціальний статус.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Референтні групи та особистість.
- •Соціометрія та референтометрія.
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Вплив темпераменту на діяльність.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
- •Формування та розвиток здібностей.
Референтні групи та особистість.
Серед різних видів груп спеціально виділяють референтну групу. Референтна (еталонна) група — це реально існуюча або умовна (уявлювана) група, погляди, норми якої є зразком для особистості.
Особистість намагається входити в контактну, референтну для неї групу, норми, ціннісні орієнтації якої вона визнає, підтримує і вважає найоптнмальнішими. Тоді суб'єкт не лише сам дотримується цих норм, а й спонукає до аналогічної поведінки інших. Буває так, що юнак є учнем шкільного класу, товаришує з однокласниками, але референтною для нього є група друзів з мікрорайону, в якому він мешкає, чи спортивна команда, чи музичний ансамбль.
Інколи референтна група є умовною. Наприклад, для підлітка такою може бути уявлювана група "сильних" чоловіків (кіногерої Сталлоне, Шварценеггера). Частіше такі групи придумують для себе замкнуті, некомунікабельні, інтровертовані люди.
Соціометрія та референтометрія.
Соціометрія. Сощометрична Методика — спосіб дослідження емоційно безпосередніх взаємин у середині малої групи розроблений американським психологом Джоном Морено). Методика дає змогу виявляти симпатії-антипатії між членами групи, а також соціально-психологічні статуси окремих її членів.
Особливим варіантом соц'юметричного дослідження групової- диференціації є референтометрія — експериментальна процедура, за допомогою якої можна виявити коло осіб, значущих (референтних) для суб'єкта стосовно оцінок якостей його особистості, способів поведінки, думок, ціннісних орієнтацій, що не вдається виявити соціометричним тестуванням. Суть референте метричного тесту зводиться до наступного. Спочатку група виконує завдання експериментатора щодо взаємного оцінювання. Всі отримані оцінки розкладаються в окремі конверти з позначенням прізвища того, хто їх надав. Потім досліджуваному пропонують ознайомитися з думками однокласників, які його оцінювали в експерименті. Але з 30-40 однокласників суб'єкт може вибрати лише трьох-чотирьох.
Як і передбачалося, за таких умов досліджуваний прагне ознайомитись з думкою найбільш значущих для нього осіб і тим самим більш-менш довільно чи мимовільно виявляє референтне для нього спілкування
Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
Темперамент (від лат. суміш, співвідношення) – сукупність вроджених індивідуальних особливостей людини, які обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності, швидкості реагування, міри емоційності збудливості та врівноваженості, а також особливості пристосування до оточуючого середовища.
Теорії темпераменту:
1. Гуморальні теорії (від лат. гумор – рідина). Відмінності між людьми зумовлені різним співвідношенням основних видів рідин в організмі. Як вважали античні засновники цієї теорії, якщо переважає кров, то людина – сангвінік, якщо переважає слиз (флегма) – флегматик, якщо переважає жовта жовч – холерик, якщо чорна жовч – меланхолік. Оптимальне співвідношення цих рідин визначає здоров’я, а непропорційність співвідношення – хвороби.
2. Конституційні теорії. Засновник – Кречмер, 1921р, її основна думка: люди з певним типом будови тіла мають певні психічні особливості і схильність до психічних захворювань. Лептосоматик (астенік, слабкий тілом) – для таких людей характерна тендітна будова тіла, високий зріст, витягнуте обличчя, довгий ніс, вузькі плечі, довгі худі кінцівці. Пікнік (від грец. товстий, повний) – велика кількість жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова, коротка шия. Атлетик – добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла, високий або середній зріст, випуклі кістки обличчя. Диспластик – будова тіла безформна, неправильна. Кречмер стверджував, що у здорових людей існує залежність між будовою тіла та певними психічними якостями, і вирізнив такі три типи темпераменту: шизотимік – для осіб з астенічною будовою тіла, для них характерна схильність до інтелектуальних видів діяльності, слабкість нервової системи, знижена фізична витривалість; циклотимік – пікнік, для нього характерна певна циклічність у прояві психічних якостей (бадьорість – пасивність); іксотимік – атлетик, для нього характерна схильність до фізичних навантажень, сильна нервова система, висока адаптивність до умов.
3 . Теорії залежності темпераменту від типу ВНД. Основоположник – Павлов. Він визначив фундаментальні властивості нервових процесів, які лежать в основі темпераменту: сила нервової системи (визначає працездатність, особливості перебігу збудження та гальмування, здатність витримувати навантаження), врівноваженість нервових процесів (це баланс між процесами збудження та гальмування), рухливість нервових процесів (швидкість зміни збудження та гальмування. Протилежною рухливості є інертність нервових процесів, яка потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого).