Фінанси є основою формування і дії економічного та соціаль­ного механізмів, тобто механізмів функціонування виробництва і соціального розвитку. За їх допомогою відбувається "з'єднан­ня" живої праці, засобів, предметів праці в єдиний виробничий механізм, завдяки якому реалізуються економічні стимули й інте­реси людини, колективу і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства.

Рух фінансів в економіці подібний до руху крові в живому організмі, а їх функції зводяться до живлення усіх систем. Фінан­си приводять у дію людську працю, матеріальні та сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги, забезпечують зростання інтелектуального потенціалу і добробуту суспільства загалом та кожної людини зокрема. Фінансові механізми забез­печують кругообіг і нарощування набутого капіталу.

Економіка, складовими якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий та природно-ресурсний потенціал, функціонує як єди­ний господарський механізм завдяки фінансовій системі — су­купності законів, правил, норм, які регулюють фінансову діяль­ність і фінансові відносини держави (грошова система, система фінансових установ).

7.3.2. Фінанси реґіонального і місцевого самоврядування

Сучасні регіональні і місцеві фінанси в Україні є складовими частинами державних фінансів і практично цілком залежить від державної бюджетної політики.

Систему державних фінансів створюють грошові засоби, фінансові ресурси, а також економічні відносини, зумовлені взаємо-розрахунками між господарюючими суб'єктами, рухом грошо­вих коштів. Головним документом державних фінансів є бюджет.

* Бюджет — план створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюють органи державної влади.

Бюджетна система кожної держави залежить від особливостей її устрою (унітарна чи федеративна держава), її політичної, еко­номічної та інших підсистем.

Бюджетну систему України утворюють: Державний бюджет \ країни, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим іл місцеві бюджети.

Сукупність усіх бюджетів, які належать до бюджетної систе­ми України, є Зведеним бюджетом України, який використову­ють для аналізу і визначення засад державного регулювання еко­номічного і соціального розвитку держави.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республікан-ч.кий бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпо­рядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, ра­йонні в містах, селищні та сільські бюджети.

Фінансові проблеми регіонального і місцевого самоврядуван­ня. Закон України "Про місцеві Ради і народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" трохи підвищить рівень їх фінансової самодостатності. Однак остаточної фінансової само­достатності бюджетів реґіонального і місцевого рівня ще не до­сягнуто.

Сучасна практика формування місцевих фінансів показує, що основним недоліком правового забезпечення фінансової незалеж­ності органів місцевого самоврядування є насамперед те, що за­конодавство не встановлює конкретного переліку витрат, які повинні фінансуватися з місцевих бюджетів. У зв'язку з цим не­можливо визначити, якою мірою закріплені за місцевими бюдже­тами доходи забезпечують потреби і в яких розмірах.

7.3.3. Регіональні і місцеві бюджети

Територіальні бюджети умовно можна поділити на регіональні -районні, обласні і місцеві — міські, селищні та сільські. Система територіальних бюджетів існує в усіх країнах світу. Але в різних країнах вони мають різні функції, зумовлені національними, полі­тичними та економічними умовами цих країн. Здебільшого на їх функції впливають політичні й економічні фактори. У країнах "великої сімки" з територіальних бюджетів фінансується близько 40 % всіх бюджетних витрат цих держав. Більшу частину видатків скеровують на утримання закладів освіти, охорони здоров'я і соці-

ального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місце вих шляхів тощо.

Сутність і роль територіальних бюджетів. Як уже зазначено до територіальних належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні органів місцевого й регіонального самовряду­вання. Компетенція кожного з них у галузі бюджету і фінансів розмежована. Всіх місцевих бюджетів в Україні понад 13 тисяч, Найчисельніша група — сільські, селищні та міські бюджети.

Практика ринкових країн показує, що територіальна бюджет­на система повинна грунтуватися на двох основних принципах:

^> по-перше, підприємства й організації, що розміщені в регі­оні, повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими у кращому використанні всіх видів ре­сурсів, а місцеві ради — у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності; йдеться про те, щоб основу дохідної частини територіальних бюджетів станови­ли платежі за ресурси, але для цього необхідно забезпечити реалі­зацію права власності місцевої ради на ресурси, надані в розпо­рядження і користування суб'єктам господарювання; прив'язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умо­ви, за яких місцеві ради увійдуть до системи ринкових відносин як рівноправний партнер; важливо, що платежі за ресурси запобі­гатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві ради будуть зацікавлені в розширенні відтворення ресурсів та поси­ленні контролю за їх використанням;

^> по-друге, органи регіонального і місцевого самоврядуван­ня повинні мати економічно обґрунтований і законодавчо закріп­лений ряд територіальних податків: на перепродаж нерухомого майна, автомобілів, технічних засобів, зборів з біржових операцій, за забруднення довкілля, податків на майно, банківських депо­зитів тощо.

З дохідною частиною територіальних бюджетів повинні бути збалансовані й територіальні видатки. Напрями видатків зде-; більшого є значно ширші, ніж джерела доходів. Проте органи регіонального і місцевого самоврядування самостійно визнача­ють напрями використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети 226

містять видатки на фінансування підприємств і організацій місце-ною господарства, на фінансування здійснюваних місцевими Органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місце-иіїх органів влади та управління.

Своєю чергою органи регіонального і місцевого самовряду-нппня при розподілу бюджетних видатків повинні враховувати шпротний ефект фінансування своїх програм:

-> по-перше, система освіти значно впливає на рівень продук­тивності праці, і з цього погляду видатки місцевих бюджетів мають виробничий характер; система освіти — це комплекс по­слідовно пов'язаних між собою лапок навчання: дошкільне вихо­вання, загальноосвітні школи, позашкільне виховання, професій­но-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта;

■> по-друге, фінансування культури, проведення культурно-просвітницької роботи впливає на виховання національно свідо­мих громадян країни, сформування у них національно-патріотич-ного світогляду, свободи, праці задля себе і країни;

т> по-третє, фінансування охорони здоров'я впливає на зни­ження рівня непрацездатних, утрат робочого часу і недопуще: ня спаду виробництва через запобігання захворюваності прач ників;

по-четверте, фінансування житлово-комунальної сфери зокрема житлового будівництва, водопостачання, каналізації, га­зопостачання, елктро- і теплопостачання, благоустрою населе­них пунктів сприяє поліпшенню обороту грошових і матеріаль­них ресурсів населення і підприємств, знизісення рівня заборгова­ності комунальних платезісів;

по-п 'яте, реорганізація фінансування соціальної сфери по­винна вплинути на підвищення продуктивності праці у вироб­ничій ссфері; річ у тому, що раніше розвиток соціальної сфери був тісно пов'язаний із суспільними фондами спозіеивання; такий зв'я­зок відповідав ідеї соціальних Гарантій населенню і виглядав дузісе привабливо, хоч практика не підтвердила таких Гарантій біль­шості верств населення.

Експерти вважають, що причиною незадоволення соціальних потреб населення є відсутність ринкового механізму у сфері по-

слуг, дійових важелів контролю і оцінки якості послуг, MOHO полізмі закладів соціальної сфери, їхній орієнтації на відомчі по­казники, зростаючий розрив у рівнях оплати праці працівників соціально-культурних закладів та інших галузей економіки, знач­на централізація у розподілі коштів, спрощений, зрівняльний підхід до забезпечення соціальними благами і послугами.

В ринкових умовах господарювання бюджетні доходи регіо­нальних і місцевих органів самоврядування повинні визначатися обсягом створеної регіональної доданої вартості. Перерозподіл експортних та інших доходів регіонів в інші регіони призводить до соціальної несправедливості і неможливості в регіонах, які ефективно працюють збільшувати фінансування власної соціаль­ної сфери відповідно до зростання обсягу регіональної доданої вартості і створюваних фінансових ресурсів.

Доходи і видатки територіальних бюджетів. За чинним зако­нодавством регіональні і місцеві бюджети самостійно розробля­ють і виконують відповідні органи самоврядування: АР Крим, обласні, районні центри міста Київ і Севастополь.

Доходи. У доходи бюджетів АР Крим, обласного, міського (м. Києва та Севастополя) бюджетів зараховують:

У частину податку на додану вартість та акцизного збору, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік, але не менш як 20 %;

У податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм підпорядкування і власності (крім комунальної) у розмірі, що до­рівнює 70 % від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100 % податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня; У частину прибуткового податку з громадян; У 70 % податку на майно підприємств і організацій усіх форм підпорядкування і власності;

У 10 % плати за землю до обласних бюджетів і 70 % — до бюджетів міст Києва і Севастополя;

У надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лоте- рей, що провадяться за рішеннями відповідних представницьких органів влади згідно із законодавством України; 228 —

Розділ 7. Господарський комплекс України У частину доходів від приватизації дерзісавного майна, яка

визначається законом про Державний бюджет на рік;

У відрахування, дотації та субвенції з Державного бюджету

України;

У надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

У дивіденди, одержані на акції та цінні папери, що належать державі в акціонерних підприємницьких структурах, створених :а участю підприємств комунальної власності цього рівня;

У інші надходження, передбачені законами Украйні.

Своєю чергою у доходи районних бюджетів районів, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів за порядком, на умо­вах і в межах, встановлених законодавством України, зарахову­ють:

Ч> податок на прибуток підприємств і організацій; *h податок на нерухоме майно громадян; Ч> місцеві податки і збори;

Ч> частину доходів від приватизації державного майна, яка визначається Радою народних депутатів вищого рівня;

^ надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

*Ь відрахування, дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

% інші надходження;

^> податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування (крім комунальної) у розмірі, виз­наченому Радою народних депутатів вищого рівня, та 100 % по­датку на прибуток підприємств і організацій комунальної влас­ності цього рівня;

0> прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;

^ плату за землю до районних бюдзісетів у розмірах, визначе­них радою народних депутатів вищого рівня, і 60 % — до бюд­жетів міст.

У дохідну частину бюджетів районів у містах зараховують: ■=> податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування (крім комунальної) у розмірі, ви-

229