створення малих і середніх підприємств як основи вироб­ництва переваленої частини ВВП.

Перелічені напрями є особливо важливими чинниками забез­печення структурних змін і економічного зростання.

Оптимізація структури національного продукту. Валовий внутрішній продукт є основою національного багатства, і чим більше його обсяг і структура відповідають потребам населен­ня, тим вищим є рівень життя. Політика реформ повинна спрямо­вуватися на оптимізацію темпів випуску і галузей у створенні ВВП. Структуру ВВП розглядають за трьома рівнями.

1. Структура ВВП за сферами діяльності, тобто сферою вироб- ництва - Д_в і сферою послуг — Д_п. Реальне співвідношення цих

сфер у створенні ВВП - Д за даними на початок 2005 р. можна виразити рівнянням з коефіцієнтами співвідношень, прийнявши, ЩоД = /.

Д = 0,49Д_Й + 0,51Д„, Таке співвідношення загалом відповідає структурі національ­ного продукту розвинутих країн, в якій вартість послуг перева­жає над вартістю створених товарів.

2. Структура ВВП за видами діяльності, тобто у сфері вироб­ництва і сфері послуг за галузевими ознаками: промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля, побут, комуналь­на сфера, освіта, охорона здоров'я та ін.; зокрема частка промис­ловості у створенні ВВП — 29 %, сільського господарства — 13 %, будівництва — 5 % і т. д.; аналогічно можна розкрити структуру послуг у створенні ВВП.

3. Структура ВВП за галузями промисловості, яких в Україні до двадцяти. їх поділяють на галузі цих виробництв. Україні не­обхідно оптимізувати потужності цих виробництв. На 2005 р. вони перебувають у співвідношенні 6:4, тобто шість частин капі­талу створюють продукт засобів виробництва, а чотири части­ни капіталу — продукт соціального призначення.

РОЗДІЛ 8
	МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ І РЕГІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ

О План викладу і засвоєння матеріалу:

1. Сутність регіональних міжгалузевих комплексів і їх струк­тура.

2. Випуск регіонального продукту.

1. Продуктивна функція регіональної праці і капіталу.

2. Гранична віддача одиниці праці.

3. Гранична віддача одиниці капіталу.

8.3. Регіональний дохід.

1. Структура регіонального продукту: проміжне споживання і додана вартість.

2. Додана вартість за галузями економіки регіону.

3. Виробництво доданої вартості на душу населення.

8.4. Розподіл регіонального доходу.

1. Головна тотожність регіональних і національних рахунків.

2. Використання регіонального доходу.

Система виробництва, обміну і споживання формують міжга­лузеві і територіальні господарські комплекси. Вони взаємопов'я­зані поділом праці і кооперацією виробництва. Галузева струк­тура господарства безпосередньо відображає процес суспільно­го і просторового поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показни­ки економічної ефективності виробництва. Інтегральним показ­ником оцінки розвитку регіону і країни загалом є регіональний (національний) продукт, який характеризує рівень розвитку еко­номіки, особливості його структури, ефективність функціонуван­ня окремих галузей і регіонів, рівень участі регіону (країни) у

■257

світових інтеграційних процесах. Регіональний продукт харак теризує вартість товарів, робіт і послуг, які вироблені в регіоні всіма галузями, що в ньому розміщені, і призначений для спожп вання. Сума вартостей регіональних продуктів складає вартість національного продукту.

8.1. Сутність міжгалузевих господарських комплексів і їх структура

Міжгалузеві комплекси — це сконцентровані виробництва взаємопов'язаних суміжних галузей. Розрізняють галузі соціаль­них і базових виробництв. У промисловості виділяють видобув­ну й обробну. Сучасна економічна наука в Україні виділяє такі міжгалузеві комплекси:

Ч> у соціальній сфері — соціальний;

Ч> у промисловості — паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний і нафтохімічний, лісопромисловий;

% у сільському господарстві — рослинницький, тваринницький;

^ у будівництві капітальне будівництво (інвестиції), ви­робництво будівельних матеріалів;

*Ь на транспорті — транспортний.

Соціальний комплекс. Соціальний комплекс об'єднує галузі національної економіки, які стосуються відтворення людини і її рівня життя. До соціального комплексу належать: <=>сфера послуг; ^виробництво товарів народного споживання; ■=>доходи і рівень життя населення; <=> споживчий ринок.

Сфера послуг охоплює житловий сектор, комунальні послу­ги, соціально-культурні послуги, культурні послуги, охорону здо­ров'я.

Комплекс виробництв товарів народного споживання охоплює харчову промисловість (м'ясну, молочну, цукрову, борошномель­ну, круп'яну, консервну, олійну, крохмальну), легку промис­ловість (текстильну, швейну, взуттєву, хутрову, трикотажне виробництво) та підприємства машинобудування, деревооброб­ки, хімії, будівельних матеріалів, що виробляють товари для на­селення.

Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і регіональний продукт Рівень доходів і життя населення є одним з найголовніших чин-і інків соціальної стабільності суспільства, розвитку особистості. < основними показниками оцінки доходів і рівня життя населення е: У грошові доходи, > грошові витрати, У номінальна заробітна платня, > реальна заробітна платня, У сукупний дохід сім'ї, >««-,'ромадження (заощадження).

Споживчий ринок характеризує купівлю-иродаж товарів і по­слуг, динаміку цін на товари і послуги, виявляє рівень життя на­селення, який оцінюється рівнем (індексом) реальної заробітної платні. Рівень життя населення залежить від рівня споживчих цін.

Паливно-енергетичний комплекс. В Україні базою формуван­ня паливно-енергетичного комплексу є такі види палива: вугіл­ля, нафта, газ, торф, горючі сланці. Відповідно сформувалися такі регіони:

■> вугільні басейни:

Донецький кам'яновугільний басейн, який простягається смугою від низовини р. Ворскли на південний схід до м. До­нецька і завертає до м. Луганська; О Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, що лежить

на обох берегах р. Західний Буг; ■=> Дніпропетровський буро-вугільний басейн на межі з Д нецьким;

нафтогазоносні провінції та області:

■=> простягаються смугою від Чернігівської області, до Донбасу;

<=> ті, що в карпатському регіоні (Львівська, Івано-Франкі­вська, Чернівецька, Закарпатська області) і на Волині;

"=> розкинуті на півдні України (Одеська, Херсонська області й АР Крим).

основними регіонами розміщення підприємств для вироб­ництва електроенергії є Дніпропетровська, Донецька, Запорізь­ка, Харківська та Луганська області — на сході, Львівська та Івано-Франківська — на заході, Вінницька та Київська області — у центральній частині України.

Підприємства, які виробляють і передають споживачам теп­лову енергію, розміщені в усіх великих населених пунктах Ук­раїни.

Металургійний комплекс. За складом металургійний комплсм поділяють на чорну та кольорову металургію.

Чорна металургія. Комплекс чорної металургії є однією з про відних галузей промисловості України. За оцінками експертів, чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділі праці країн Східної та Центральної Європи. За обсягом виробництва чорних металів серед країн Західної Європи Украї­на поступається лише Німеччині. У структурі українського екс­порту чорні метали посідають провідне місце.

Комплекс виробництв чорної металургії охоплює:

видобуток залізної, марганцевої руд, вапняків, глин, коксівно­го вугілля, флюсів;

Ь збагачення руд, виробництво агломерату, коксу;

Ь виплавку чавуну, сталі, виробництво прокату, катанки, труб;

Ь виробництво феросплавів, виплавку електросталі та сплавів, виробництво профільного прокату, порошкової металургії; використання відходів металургії: виробництво будівельних матеріалів, азотних добрив, пластмас та ін.

До металургійного комплексу належать виробництво гірни­чого та металургійного устаткування, вогнетривів, цементу тощо.

В Україні сформувалися і функціонує кілька промислових райо­нів чорної металургії: Придніпровський, Донецький та Приазов-ський.

Кольорова металургія. Сучасний розвиток наукомісткого ма­шинобудування, особливо електроніки, радіотехніки, космічної техніки базується на використанні кольорових металів.

Комплекс підприємств кольорової металургії видобуває, зба­гачує і переробляє руди кольорових і рідкісних металів. Його структуру формують виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлене двома основними чинниками -сировинним й енергетичним.

Машинобудівний комплекс. Виробництво машин різноманіт- ного призначення поглиблює поділ праці, спеціалізацію підпри- 260 —

Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і регіональний продукт їмств на виготовленні окремих комплектувальних для конкрет­них машин. Поділ та спеціалізація праці зумовили формування і ристадійного процесу виробництва машин:

Ч> Створення заготовок, з яких виробляють деталі та ча­стини машин. Одна заготовка може містити металу на ЗО—50% більше, ніж потрібно на одну деталь чи частину.

% Механічна обробка металевих заготовок і виготовлення деталей та частин внаслідок якої 30 — 50% металу потрапляє у підходи і знову переплавляється на металургійних підприємствах.

^> Складання деталей, частин, тобто створення комплек­тувальних деталей, вузлів, агрегатів для випуску готових машин.

Загалом вважають, що на розвиток і розміщення машинобудів­них підприємств впливають такі чинники:

• сировинний — наявність бази металів, особливо для виго­товлення важких і середніх машин;

• споживчий — наявність потенційного спооїсивания, напри­клад, сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, хар­чової, хімічної промисловості, нафтового, газового і вугільного комплексу;

У трудовий — наявність кваліфікованих працівників;

> науковий — наявність науково-дослідних інститутів, кі . і іпрукторських бюро, здатних сприяти виготовленню науь місткого машинобудування, верстата- і приладобудування, елект­ронного, електротехнічного устаткування та ін.

Підприємства хімічного і нафтохімічного комплексу розміщені на Прикарпатті, Донбасі, Придніпров'ї, Криму, будівельного — у великих містах України, лісопромислового — у Карпатах, на Во­лині, в обласних центрах, транспортний — у Західній Україні, І (ридніпров'ї, Донбасі та Півдні України.

Сільськогосподарський комплекс. Сільське господарство є дру­гою після промисловості сферою матеріального виробництва. У ньому зосереджено майже 25 % основного виробничого капіта­лу, 20% усіх зайнятих в економіці, створюється 20 % національ­ного продукту. Загалом ці дані засвідчують низьку ефективність не лише сільського господарства, а й усієї національної економі­ки. У країнах з розвинутою ринковою економікою у сільсько-

261

1