Реґіональна економіка

Ч> економічне зростання — зростання обсягу виробництва валової доданої вартості (ВДВ), платоспроможності населен­ня, рівня споживання на душу населення, тобто добробуту.

Залежно від сфери соціально-економічного буття вирізняють ефективність (ефект) ^економічну, асоціальну та ^ефективність розміщення продуктивних сил.

* Економічна ефективність — це співвідношення затрат і результату. Ефективність зростає за мінімізації матері­

альних, сировинних, фінансових, трудових затрат, чисель­

ності управлінських структур та їх рівнів, скорочення шляху

руху ресурсів, продукції, фондів, зростання продуктивності

праці, віддачі основного й оборотного капіталів і отриман­

ня максимального прибутку.

* Соціальна ефективність — сукупність економічних і соці­альних наслідків, яка досягається за певного обсягу викори­стання ресурсів і затрат.

До соціального ефекту належать:

^ збільшення обсягу, вдосконалення структури індивідуаль­ного споживання матеріальних благ і послуг; поліпшення забезпеченості майном і комунальними послуга­ми (за кількістю та якістю);

Ь розвиток структури, повноти задоволення послугами інди­відуального та колективного споживання; поліпшення умов безпеки праці;

■> зниження захворюваності, продовження середньої трива­лості життя;

Ь збільшення вільного часу працівників;

^ підвищення рівня культури й освіти населення, кваліфікації

працівників; Ч> збереження і впорядкування довкілля та ін.

І* Ефективність розміщення продуктивних сил пов'язують з вирівнюванням економічних рівнів розвитку регіонів.

Розділ 4. Наукові методи аналізу регіональної економіки Виявляється у вищих темпах зростання праці і капіталу менш розвинутих регіонів порівняно з більш розвинутими. Чинниками ефективного розміщення продуктивних сил є:

ресурсні — наявність працездатного населення, водних, мінерально-сировинних і енергетичних ресурсів;

економічні — сукупні витрати на зайнятість, водозабезпе-чення, освоєння ресурсів;

-> соціальні — зростання рівня зайнятості, розвиток соціаль­ної інфраструктури, природоохоронні технології та ін.

Продуктивність праці вимірюють відношенням результату (ефекту) — (Ом) до затрат праці — (Т_к):

сщ ~ Qn / Т_к.

Ефективність вимірюють співвідношенням матеріальних (О_п,ц_п) чи трудових (Т_к) затрат до результату (ефекту) (Оц): о = О_п,ц_п / Оц чи t_K = Т_к/<2ц.

Ефективність є позитивною, якщо результат зростає, а затра­ти залишаються незмінними, зменшуються або їх зростання є меншим порівняно зі зростанням результату. Негативною вона буває, якщо результат зменшується, а затрати залишаються не­змінними, зростають або їх зростання перевищує результат.

Продуктивність і ефективність визначають стосовно:

• працівників на виробництві — продуктивність праці, тру­домісткість одиниці продукції;

• основного капіталу: капіталовіддача, капіталомісткість

одиниці продукції;

> оборотного капіталу: коефіцієнт оборотності обігових коштів, коефіцієнт закріпленості обігових коштів в одиниці про­дукції;

> виробництва продукції: відношення ціни продукції до її со­бівартості;

> роботи підприємства: відношення вартості валової продукції підприємства до затрат на її виробництво;

У роботи галузі: відношення суми вартості валової продукції підприємств галузі до суми затрат на її виробництво;

> економіки (господарства) регіону: відношення суми вартості валової продукції підприємств регіону до суми затрат на її ви­робництво;