* Рівень безробіття — відношення (у відсотках) кількості безробітних до економічно активного населення (живої праці) або до працездатного населення працездатного віку.

Економічно активне населення згідно з концепцією праці — це населення обох статей віком 15 — 70 років, яке протягом пев­ного періоду забезпечує пропозицію праці для виробництва то­варів та послуг. До економічно активних належать особи, зай­няті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітні (у визначенні МОП).

Економічно неактивне населення (поза живою працею) — осо­би, які не можуть бути класифіковані як "зайняті" або "без­робітні".

До складу цієї категорії населення зараховані: >учні та сту­денти; > пенсіонери; У особи, які зайняті в домашньому госпо­дарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; У особи, які зневірились знайти роботу; У інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але неготові взятися за неї найближчим часом.

♦ Втрати робочого часу — це час, який можна було вико­ристати для роботи, але нсвідпрацьований через неявку з дозволу адміністрації (ураховуючи неявки з ініціативи ад­міністрації), прогулів та страйків.

Продуктивність і ефективність праці. Для визначення ефектив­ності використання зайнятої праці можна скористатися форму­лою виробничої функції:

ОМ = Р(Т,К).

Якщо припустити, що у виробництві продукту Оц беруть участь лише зайняті працею протягом робочого часу ґ, то фор­мула виробничої функції буде така:

йч = т_кЧті,

де 2 — фізична кількість виробленої продукції; ц — ціна одиниці продукції; Т_к — чисельність зайнятих; с\_т — продуктивна сила одного зайнятого; і — час праці.

Обсяг виробленої продукції Оц є продуктивною силою усіх зайнятих у національній економіці Т_к — (аналогічно на підприєм-

стві, у регіоні тощо) за час праці і при продуктивній силі одного зайнятого q_m.

Продуктивна сила одного зайнятого вимірюється двома ме­тодами.

т> Визначають продуктивність праці одного зайнятого як відно­шення обсягу виробленого продукту Qu до чисельності зайнятих

ч_тч = QW т_к і.

Величина с]_тц означає кількість виробленої продукції одним зайнятим за одиницю часу праці І. Величина д_тц зростатиме за умов:

*=> якщо Оц незмінна, а Т_к або t зменшуються;

■=> якщо темпи зростання Оц вищі, ніж темпи зростання Т_к;

О якщо зростає продуктивна сила зайнятих q_m (це можливо при зростанні капіталоозбросності одного зайнятого).

-> Визначають трудомісткість одиниці продукції т як відно­шення чисельності зайнятих Т_к за час праці до обсягу виробленої продукції Оц:

m_q = T_rtlQu.

Величина m характеризує кількість праці, яка затрачена за одиницю часу t, і міститься в одиниці продукції д_щц вартістю 1 гривня.

Ефективність використання живої праці характеризуватиметься:

^ за першого методу — зростанням продуктивності праці одного зайнятого сі_тц за одиницю часу праці t;

Ч> за другого методу — зменшенням кількості праці під — в одиниці продукції д_тц вартістю І гривня.

Обидва методи важливі, оскільки перший визначає кількість

виробленого продукту одним зайнятим, другий кількість праці

в одиниці продукції.

7.3. Фінансова система регіону

Фінанси є неодмінним атрибутом організації підприємницької діяльності, управління регіоном, державною і зовнішньоекономі­чною діяльністю усіх суб'єктів ринку. Управляти економічною

— 221

системою будь-якого рівня організації, у тому числі регіоном — це управляти насамперед фінансовими потоками. Необхідність фінансів зумовлена потребами товарного виробництва, дією за­кону товаровиробництва і закону товарообміну, національними інтересами держави, інтересами регіону, підприємств і населен­ня. Фінанси регіону є складовою частиною фінансів держави. Базою формування регіональних фінансів є доходи і прибутки підприємств та населення, що розміщені і проживають у регіоні.

7.3.1. Теоретичні засади регіональних фінансів

Однією з важливих передумов фінансової і ринкової трансфор­мації в Україні є фінансова самодостатність регіонів в особі підприємств, що в них розміщені та органів місцевого самовря­дування. Європейська Хартія про місцеве самоврядування перед­бачає його відокремленість від державної влади, повну неза­лежність і самостійність у здійсненні покладених на нього функцій в межах своєї компетенції. Фінансова сторона економічної само­достатності регіону є визначальна. Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самодостатнім, будучи за­лежним фінансово, наприклад від держави.

Теоретичні засади формування регіональних фінансів групу­ються на загальній методології фінансів. Ефективне управління регіоном означає створення ефективних регіональних фінансів.

* Регіональні фінанси — сукупність відносин, які виникають у регіоні з приводу створення регіональної валової доданої г вартості і формування на її основі бюджетних доходів місцевої влади, держави, підприємств і населення регіону.

Основним елементом фінансів є гроші Г, за допомогою яких оцінюють вартість: праці Т_кц_т = Г_ш, основного капіталу К_пц_к = Г_к, оборотного капіталу 0₀ц₀ = Г₍₎; валового випуску: Оц = Г в ре­гіоні і т. д.

Кожен елемент продуктивних сил є товаром і має вартість на ринку, перетворюючись у процесі обміну на гроші: = Г/ц. То­вар і гроші перебувають у постійному обороті. Власники прода-

ють свій товар, споживачі платять за нього гроші. У процес обо­роту залучені праця, засоби виробництва, матеріально-сировинні ресурси, готова продукція, послуги та еквівалент їхньої вартості -гроші (рис. 7.1). Від швидкості обороту елементів продуктивних сил залежить обсяг валового випуску продукції:

Ом = Р(0₀ц₀у).

Чим більше залучено оборотного капіталу 0_оц₀ і чим більша його оборотність V, тим більшим є валовий випуск регіонального продукту.

Регіональний ринок чинників виробництва

рух грошей у регіоні

Домашні господарства регіону

рух грошей у регіоні

Регіональний ринок товарів і послуг

рух товарів у регіоні

Рис. 7.1. Схема обороту товарів і грошей в регіональній економіці

Швидкість обороту залежить від організації механізму обо­ротності товарів і грошей, економічної та грошової політики дер­жави, податкової системи, стимулювальної системи, які сукупно утворюють систему фінансів.

У межах регіону і держави фінанси, як і економічна система загалом, набувають регіональних і національних ознак. Вони вті­люють сукупність регіональних і національних відносин, за до­помогою яких розподіляються валовий регіональний і національ­ний продукт і валова регіональна та національна додана вартість для утворення і використання грошових фондів, маючи на меті розширеного відтворення сфери виробництва, соціальної інфра­структури та піднесення рівня життя людей.

рух товарів у

регіоні

Підприємства регіону