14. Стилістична диференціація української лексики.

Стилістична диференціація лексики. Українську лексику зі

стилістичного погляду традиційно поділяють на стилістично нейтральну

(міжстильову, загальновживану) і стилістично забарвлену (стилістично

марковану, стилістично позначену. Стилістично нейтральну лексику

використовують у всіх стилях. Стилістично забарвлена лексика характерна

для одного або декількох стилів. У будь-якому конкретному

тексті переважає стилістично нейтральна лексика , і лише невелика група

стилістично забарвлених слів дозволяє нам говорити про те, що цей

текст написано певним стилем. Отже, стилістично забарвлена лексика є

одним із стилеутворювальних елементів.

У межах стилістично забарвленої лексики виокремлюють декілька

груп слів, серед яких:

- ділову лексику (заява, довідка, кошторис, доручення, квартплата,

наказ);

- науково-термінологічну лексику (аналіз, аналогія, аргумент, суфікс,

парадигма, ямб, хорей, дебет, кредит, феноксиметилпеніцилін);

- професійно-виробничу лексику (домна, руда, електрозварювання,

оранка, боронування, шлак, мартен);

- розмовну (і просторічну) лексику (розпозіхатися, нализатися, цмокнути,

роззява, свинство) тощо.

Різні посібники й підручники додають до цих груп і деякі інші, скажімо,

газетно-публіцистичну лексику (з її поділом на суспільно-політичну та

піднесену, урочисту, патетичну) , суспільно-політичну , емоційно-експресивну , абстрактну лексику тощо.

15. Стилістичне використання багатозначності. Тропи в різних стилях мови.

Стилістичне використання багатозначності слова. Багатозначність

(полісемія) - це наявність в одного слова двох або більшої

кількості значень1 . Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у

художньому та публіцистичному мовленні2 . В офіційно-діловому та в

науковому стилях, які "вимагають максимально точного позначення понять", слова здебільшого вживають тільки в прямому значенні. "Конкретне

стилістичне значення полісемічної лексеми визначається її сполучен-

ням з іншими словами, тобто в контексті, або ж увиразнюється певною

ситуацією мовлення. Правильно побудований контекст усуває багатозначність

у сприйманні слова, не створює двозначності" . Водночас у

художніх та в публіцистичних текстах автори часто використовують можливості

полісемії з певною стилістичною метою.

Є кілька способів стилістичного використання багатозначності слова:

- уживання того самого слова в одному контексті у двох чи в кількох

значеннях (Газета "Сільські вісті" звернулась до парламенту з

проханням затвердити закон про тимчасові слідчі комісії у новій

редакції. Депутати погодились, пошук нової редакції для газети

триває [ПІК. - 2001. - №1. - С.15]);

- використання в тому самому контексті слова в його вужчому й ширшому

значеннях (Г/мор? Це від лукавого... [Андрій Крижанівський]);

- зведення в одному контексті вільного та фразеологічно зв'язаного

значень (Уряд прийняв програму захисту соціально вразливих громадян.

Соціально вразливі громадяни приємно вражені [ПІК. - 2001.

-№1.-С15]);

- поєднання в одному контексті двох фразеологічно зв'язаних значень

(Парламент закликав Президента піти у відставку У відповідь

Президент закликав парламент піти значно далі. Дискусія триває

[ПІК. - 2001. - N91. - С.15])\

До цих прийомів часто вдаються в сатиричних і гумористичних творах,

у яких активно використовують каламбур.

Різними видами переносного вживання слова є:

- метафора;

- метонімія;

- синекдоха;

У публіцистичних текстах також використовують інші тропи: епітети,

порівняння, персоніфікацію, гіперболу, літоту, алегорію, мейозис.