
- •5. Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу писемних офіційно-ділових стосунків. Розрізняють три його підстилі : канцелярсько-діловий
- •6. Науковий стиль - один з функціональних стилів літературної мови,
- •7. Публіцистичний стиль - функціональний різновид літературної мови,
- •10. До особливостей функціонально-стильової єдності "мова художньої літератури" належать такі :
- •11. Розмовний стиль.
- •12.Конфесійний стиль.
- •13. Норми сучасної української літературної мови. Поняття «мовна норма», «літературна мова». Роль засобів масової інформації в поширенні норм української мови.
- •14. Стилістична диференціація української лексики.
- •15. Стилістичне використання багатозначності. Тропи в різних стилях мови.
- •16. Омонімія як стилістичний засіб. Міжмовна омонімія.
- •17. Паронімія як стилістичний засіб.
- •18. Антонімія в різних стилях мови.
- •19. Стилістичні можливості синонімів
- •20. Місце перифраз у журналістському тексті.
- •21. Стилістичні фігури на основі антонімії та синонімії
- •25. Неологізми, застаріла лексика (історизми, архаїзми) в різних стилях.
- •27. Просторічна, жаргонна, арготична лексика в стилістичному аспекті.
- •28. Розмовна лексика. Діалектна лексика. Роль цих лексичних розрядів у літературній мові. Стилістичні можливості.
- •30. Прислів’я. Приказка. Крилаті вислови. Афоризм. Сентенція. Максима. Парадокс. Ремінісценція. Авторемінісценція.
- •43. Специфіка використання односкладних речень
- •47. Способи передачі чужого мовлення
- •51. Тропи в нехудожніх та художніх текстах.
- •52. Евфемізми, перифрази та їхня роль у тексті
- •53. Антитеза, епітет-оксиморон, антонімічна іронія.
- •56. Стилістичні можливості порядку слів у реченні.
- •60. Поняття мовлення. Якості (ознаки) мовлення і способи їх досягнення
- •62. Поняття культури мовлення.
51. Тропи в нехудожніх та художніх текстах.
На змінах семантичної структури слова (функціональні переноси, заміни і $) формуються (стилістичні) засоби словесної виразності – тропи – слово троп з грецької (=спосіб, манера, прийом,...), це слово, вжите в переносному значенні для створення образності. Тропи широко вживані в художньому стилі, меншою мірою в публіцистичному, майже не вживаються в офіційно-діловому та науковому стилях. До тропів належать:
Порівняння – троп, побудований на зіставленні фактів, для пояснення одного з них за допомогою іншого. Роль порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, яка найяскравіше виступає у порівнюваних предметах (білий як сніг, місяць як золотий серп = форма місяця, очі блакитні як небо).
Епітет – слово, що образно означає предмет або дію, підкреслює характерну властивість певного явища чи поняття. Його функція полягає в тому, що він індивідуалізує якусь ознаку, показує предмет із несподіваного боку ($).
Метафора (грець.) – троп, побудований на вживанні слів у переносному значенні, на основі подібності за кольором, формою, призначенням (Дощ іде. = дощить Перша ластівка = початок – ці два приклади належать до стертих метафор, т. зв. мовних штампів). Метафори й епітети повинні бути індивідуальними для кожного автора.
Метонімія – троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі внутрішнього чи зовнішнього зв’язку між поняттями. Зв’язок цей може існувати між:
1. автором і його твором (читати Котляревського)
2. посудиною і вмістом (хоч відро випий)
3. предметом і матеріалом (ходити в золоті)
4. місцевістю і людьми, які там перебувають (Прага прокидається = люди у Празі прокидаються)
Метонімії найчастіше вживаються у публіцистичному та художньому стилях.
Синекдоха (грець.) – троп, побудований на кількісній заміні: Одне вживається замість множини, видова назва замість родової (частина замість цілого), напр., і буде син, і буде мати, і будуть люди на землі = буде багато дітей і матерів.
Персоніфікація – троп, побудований на наділенні предметів, явищ природи та абстрактних понять рисами людини. Може бути частковим різновидом метафори.
Гіпербола – троп, в основі якого лежить підкреслене перебільшення розмірів, рис, характеристик, ознак предмета чи явища.
Літота (з грець.) – протилежність гіперболи.
Алегорія являє собою втілення абстрактного поняття в конкретному образі (хитрий – лисиця, упертий як осел).
Антитеза – риторична фігура, що полягає у навмисне підкреслюваному зіставленні двох протилежних, але пов’язаних між собою поять, явищ, речей та образів для підсилення враження, напр., Кайдашева сім’я = мова селян. Інфінітив – ризниця між літературним ти та розмовним ть, напр., лаять, балакать, одчепись од мене = відчепись від мене.
Порівняння з фольклору – як тополя, шовкова нитка, буйний вітер.
Патронімічні назви – по-батькові, напр., Ходаківна (Ходак – батько).
52. Евфемізми, перифрази та їхня роль у тексті
Компонентами синонімічного ряду можуть бути перифрази та евфеміз-ми.
Перифраз, перифраза (від грец. periphrasis - описовий вислів) – це описовий зворот мови, поетична фігура, троп, за допомогою якого передають зміст іншого слова чи вислову2 : цар звірів - лев, біле золото - бавовна, Перифраз - це переносне, описове, образнее найменування предметів; у певних умовах його вживання перифраз
може виступати контекстуальним синонімом. Наближаючись до розгорнених метафор, перифраз завжди містить у собі якусь оцінку явищ, сприяє яскравості, виразності їх зображення3 . Перифрази також допомагають уникнути повторень тих самих слів чи зворотів і цим підвищують стилістичну якість оформлення думки.
У функції контекстуальних синонімів часто використовуються в українській
мові також евфемізми (від фец. euphimismos - пом'якшений вислів)- слова або словосполучення, які не прямо, а приховано, ввічливо чи пом'якшено визначають назву якогось предмета, явища5 : поважного віку - старий; навіки спочити - померти; говорити неправду, вигадувати - брехати; нечистий, лихий - чорт, диявол. Це начебто пошуки пом'якшувальних обставин під час описування якоїсь ситуації'6."Досить поширені в газетних текстах політичні евфемізми"1 . Евфемізми
як контекстуальні синоніми використовують переважно в усному та художньомумовленні2