47) Поняття, види та характеристика комунікацій.

К омунікація (лат. communicatio), буквально означає «загальне» або «розділяй всіма ». У практичному плані - це процес обміну ідеями та інформацією між двома і більше людьми, що веде до взаємного розуміння. Цілі комунікацій:

• забезпечення ефективного обміну інформацією між суб'єктами і об'єктами управління.

• удосконалення міжособистісних відносин у процесі обміну інформацією.

• створення інформаційних каналів для обміну інформацією між окремими працівниками та групами і координації їх завдань і дій.

• регулювання та раціоналізація інформаційних потоків.

Комунікації поділяються на такі види:

• міжособистісні або організаційні комунікації на основі усного спілкування;

• комунікації на основі письмового обміну інформацією.

Міжособистісні комунікації в свою чергу поділяються на:

• формальні або офіційні. Дані Комунікації визначаються політикою, правилами, посадовими інструкціями певної організації і здійснюються за формальними каналами;

• неформальні комунікації, які не дотримуються загальними правилами певної організації; вони здійснюються згідно з усталеної системи особистих стосунків між працівниками організації.

Типова інформація, що передається по каналах неформальних комунікацій: майбутні скорочення виробничих робітників, нові заходи по покаранням за запізнення, зміну в структурі організації, прийдешні переміщення і підвищення, детальний виклад суперечки двох керівників на останньому нараді зі збуту, хто кого призначає побачення після роботи і т. д.

Серед формальних організаційних комунікацій виділяють:

• вертикальні, коли інформація переміщується з одного рівня ієрархії на інший;

• горизонтальні між різними підрозділами, які призначаються для координації діяльності різних підрозділів.

Вертикальні комунікації в свою чергу поділяються на:

• висхідні, коли інформація передається знизу вгору (з нижчих рівнів на вищі). Цей тип комунікацій містить інформацію, необхідну для менеджерів для оцінки тієї сфери діяльності, за яку вони несуть відповідальність;

• спадні, що здійснюються зверху вниз. Цей тип комунікацій безпосередньо пов'язаний з керівництвом і контролем за працівниками.

Міжособистісні комунікації поділяють також на:

• вербальні (словесні);

• невербальні, покликані здійснити обмін інформацією без застосування слів, наприклад за допомогою жестів, інтонацій голосу, міміки і т.д.

Вербальні і не вербальні форми комунікацій не завжди і не обов'язково виключають один одного. Як правило, інтерпретація одержувачем послання будується не тільки на словах, але й на такі елементи, як жерсть! і виразу обличчя. які супроводжують слова передавальної сторони.