- •Поняття про менеджмент і управління
- •2)Загальні характеристики організацій
- •3) Методи, принципи, закони і закономірності менеджменту.
- •4) Управління, спрямоване на успіх. Критерії ефективного управління.
- •6) Школа наукового управління.
- •7) Адміністративна (класична) школа.
- •8) Школа людських відносин. Біхевіористський підхід(1930-1950рр.).
- •9) Кількісний підхід у науці управління.
- •10) Сутність системного підходу до управління організацією.
- •11)Процесний підхід в управлінні.
- •12) Ситуаційний підхід в управлінні.
- •13) Сучасна управлінська парадигма.
- •14) Розвиток управлінської науки в Україні.
- •15) Внутрішнє і зовнішнє середовище організації, їх характеристики, взаємозв’язок.
- •16) Цілі і задачі організації.
- •17) Організаційні структури. Розподіл праці в організації.
- •18) Людський фактор в діяльності організації.
- •19) Зовнішнє середовище організації, його характеристики.
- •20) Постачальники, споживачі і конкуренти організації.
- •21) Законодавство та державні органи влади.
- •23) Фактори міжнародного середовища в менеджменті.
- •24) Поняття та класифікація функцій менеджменту.
- •25) Управлінський процес, управлінський цикл, управлінські процедури.
- •26) Сутність та класифікація методів менеджменту.
- •27) Сутність планування, його види та їх взаємозвязок.
- •28) Поняття стратегічного планування
- •29) Процес стратегічного планування.
- •30) Бюджет як засіб реалізації стратегії.
- •31)Тактика, політика, процедури і правила.
- •32) Управління по цілям.
- •33)Поняття мотивації. Потреби і винагороди.
- •34) Змістовні теорії мотивації.
- •35) Процесуальні теорії мотивації.
- •36) Стимулювання праці.
- •37) Поняття, зміст та види контролю. Система контролю зі зворотним звязком.
- •38) Етапи процесу контролю.
- •39)Поведінкові аспекти контролю.
- •40) Характеристики ефективного контролю. Економічність контролю.
- •41) Повноваження, обовязки, відповідальність. Види повноважень.
- •42) Побудова організації,організаційне проектування.
- •43) Класифікація організаційних структур.
- •(17 Вопрос – організаційні структури)
- •44) Централізація та децентралізація.
- •45)Поняття регулювання, його види та етапи.
- •46)Поняття та види координації.
- •47) Поняття, види та характеристика комунікацій.
- •48)Комунікаційний процес, його елементи та етапи.
- •49) Організаційні комунікації, їх типи і роль в управлінні.
- •50) Міжособові комунікації.
- •51) Міжрівневі комунікції. Комунікації між підрозділами.
- •52) Комунікації між організацією та її середовищем.
- •53) Бар’єри в комунікаційному процесі. Комунікаційні бар`єри – це
- •54) Удосконалення організаційних комунікацій.
- •55) Сутність, значення та класифікація управлінських рішень.
- •56)Умови прийняття управлінських рішень.
- •57) Фактори, що впливають на прийняття рішень.
- •58) Якість управлінських рішень.
- •59) Моделі прийняття управлінських рішень.
- •60) Поняття та загальна характеристика керівництва.
- •61) Лідерство, вплив, влада.
- •62) Види керівництва.
- •63) Сучасні підходи до лідерства.
- •64) Загальна характеристика моделі сучасного менеджера.
- •65) Сутність відповідальності та етика в менеджменті.
- •66) Юридична і соціальна відповідальність.
- •67) Заходи щодо запезпечення етичної поведінки.
- •68) Сутність і основні параметри організаційних перетворень.
- •69) Результативність та ефективність менеджменту.
- •Можна вирізнити такі чинники ефективності:
- •70) Комплексний підхід до удосконалення процесу управління фірмами.
35) Процесуальні теорії мотивації.
Процесуальні теорії мотивації – група теорій мотивації, в яких поведінка індивіда визначається не тільки потребами, а й вважається залежною від особливостей самосприйняття, власних сподівань і можливих наслідків реалізації вибраної моделі поведінки.
Розрізняють три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікування, теорія справедливості та об'єднана модель мотивації Портера — Лоулера.
У теорії очікування (сподівання), що ґрунтується на дослідженнях В. Врума, стверджується, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини для досягнення певного результату. Людина має також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки справді призведе до задоволення потреби або набуття бажаного.
Очікування розглядається як оцінювання певною особистістю ймовірності здійснення певної події. Під час аналізу мотивації до праці теорія очікування зосереджується на трьох взаємозалежностях: 1) витрати праці — результати; 2) результати — винагороди; 3) валентність (сила переваги, що надає людина тому чи іншому результатові, тобто стимули чи ступінь задоволення винагородою).
Основний висновок теорії полягає в тому, що люди намагаються зменшити інтенсивність праці, доки не отримають справедливої винагороди. Однак сприйняття й оцінювання справедливості має суб'єктивний, відносний характер.
Теорія справедливості Дж. Адамса
На мотивацію людини в значній мірі впливає справедлива оцінка її поточної діяльності та її результатів як у порівнянні з минулим періодом так і у порівнянні з досягненням інших людей. Якщо людина спостерігає, що до неї підходять з такою же міркою, як і до інших, то вона відчуває себе задоволеною і буде проявляти активність, і навпаки. При цьому відчуття незадоволеності може виникнути навіть при високій винагороді.
При цьому до витрат включають не тільки зусилля людини по виконанню даної роботи, але її виробничий стаж в організації, рівень кваліфікації, вік, соціальний статус тощо. Оцінка витрат і результатів суб'єктивна, особливо високий суб'єктивізм у відношенні інших осіб, про яких людина може судити лише на підставі припущень і обмеженої інформації. Якщо в результаті оцінок і співставлень виявляються порушення, і якщо ці порушення є хронічними, відбувається демоти-вація особистості.
Л. Портер і Б. Лоулер розробили комплексну процесуальну теорію мотивації, що передбачала поєднання елементів теорій очікування та справедливості. Модель побудована на основі взаємодії п'яти змінних: витрачених зусиль, сприйняття, отриманих результатів, винагород, відносної міри задоволення
36) Стимулювання праці.
Стимулювання праці – це цілеспрямований чи нецілеспрямований вплив на людини або групу людей з цілю підтримання певних характеристик її трудової поведінки, перш за все трудової активності.
Стимулювáння прáці — заохочення колективів підприємств і окремих працівників до підвищення ефективності трудової діяльності.
Стимулювання праці базується головним чином на матеріальних засобах винагороди, заохочення і санкції, в якості яких виступає зарплата.
Теорію стимулювання праці можна звести до вирішення двох взаємопов’язаних завдань:
1)Знаходження меж, в яких зарплата виходячи з її економічних законів, взагалі може бути засобом стимулювання , підкорятись цілям стимулювання.
2)Визначення тих конкретних принципів методів організації оплати праці, які були б найбільш ефективними у стимулюванні трудової діяльності.
Трудова діяльність, як і всяка активність характеризується цілим рядом ціннісних аспектів, які і виступають конкретними цілями стимулювання праці, утворюючи його структуру.
З точки зору даної структури розрізняють не диференціальну а диференційований аспект стимулювання.
Звичайно, ефективне стимулювання працівника сприяє насамперед підвищенню загальної продуктивності праці, тобто вирішенню економічних завдань.
В економічній функції для соціологів важливо, наскільки ефективно стимулюються ті категорії працівників, які найтісніше пов'язані з науково-технічним і соціальним прогресом. Не викликає сьогодні сумнівів пріоритетність у стимулюванні працівників, що обслуговують інформаційні системи, комп'ютерну техніку. Випереджального стимулювання потребують також професії, пов'язані з переходом економіки до ринку, — менеджери й комерсанти, посередники й комівояжери, бізнесмени і підприємці.
Серед актуальних проблем економічної функції слід зазначити необхідність повнішої реалізації розподільних відносин, зокрема забезпечення диференціації заробітної плати відповідно до результатів праці.
Соціальна функція стимулювання праці пов'язана з тим, що працівник, займаючи ту чи іншу позицію в системі суспільної праці, забезпечує собі певний комплекс економічних і соціальних благ. Впливаючи на рівень доходів тих чи інших категорій працівників, стимулювання позначається як на професійно-кваліфікаційній структурі виробництва, так і на соціальній структурі суспільства. Водночас стимули у вигляді матеріальних, духовних і соціальних благ виступають додатковим джерелом задоволення широкого спектра потреб працівника і його родини, сприяють розвиткові особистісних і професійних якостей.