Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Страхування_2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
654.34 Кб
Скачать
  1. Оподаткування страхових компаній.

Страхові компанії зобов'язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Ставка податку визначена в розмірі 3 % від суми валового доходу, отри­маного від страхової діяльності.

До складу валового доходу страхової компанії, що оподатко­вується за ставкою 3 %, не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітно­го періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами.

Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15 % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризи­ків на території України, оподатковуються за ставкою ЗО % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.

Звільняється від оподаткування валовий дохід страхових ком­паній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що пе­редбачає страхову виплату в разі таких страхових випадків:

* смерть застрахованої особи;

* рішення суду про оголошення застрахованої особи по­мерлою;

* дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії дого­вору страхування або досягнення нею віку, визначеного догово­ром страхування. У цьому випадку строк дії договору не повинен бути меншим від 120 календарних місяців. Договір не може пе­редбачати часткових виплат до закінчення строку його дії або на­стання страхового випадку. (На перехідний період до 2003 року строк дії договору зі страхування життя громадян віком після 50 років встановлюється від 60 календарних місяців.)

!!! Якщо договір страхування життя буде розірваний достроково і це не пов'язано зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в оподатковуваному періоді, протягом якого відбулося розірвання договору. При цьо­му використовується ставка податку в розмірі 6 %.

Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, окрім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в роз­мірі 3 %.

Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цін­них паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лі­зингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов'язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної Різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; дохо-ди від операцій з основними фондами і нематеріальними актива­ми. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об'єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється змен­шенням валового доходу звітного періоду від зазначених опера­цій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні.

При цьому до складу валових витрат, пов'язаних з отри­манням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести як окремий від основної діяльності облік дохо­дів, що надходять з інших джерел. У разі неможливості пря­мим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відраху­вань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі ва­лових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході.

При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої ді­яльності застосовується ставка ЗО %. Податкове зобов'язання страховика — платника податку від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету по­датку на дивіденди.

Ставки податку

З відсотки -Валові доходи від страхової діяльності (крім доходу від страхування і перестрахування життя)

6 відсотків - Валові доходи від страхової діяльності зі страхування і перестрахування життя в разі,

коли договір страхування достроково розірваний і це не пов'язане зі смертю застрахованої особи

15 відсотків - Доходи нерезидентів від перестрахування ризиків на території України

Доходи нерезидентів від страхування ризиків на території України

ЗО відсотків - Прибуток, отриманий з інших джерел (крім до­ходів від страхової діяльності): N. І - відсотків за депозитними рахунками; ^1 - від реалізації основних фондів і нематеріальних активів;

- від реалізації цінних паперів;

- від операцій з борговими зобов'язаннями;

- з інших джерел

  1. Обов`язкове страхування.

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування. Обов'язкове страхування як в га­лузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумов­лене ризиками, пов'язаними з життям, втра­тою працездатності або із виникненням та­ких збитків, які не можуть бути відшко­довані окремою особою. Наприклад, дорож­но-транспортні пригоди, пожежа, яка знищи­ла житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов'язкового стра­хування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій доход для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов усе одно держава не могла б залишитися бай­дужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не пе­рекладати його на державний бюджет, який за будь-яких умов завжди обмежений, дер­жава запроваджує обов'язкове страхування.

Обов'язкове страхування встановлюєть­ся законом, згідно з яким страховик зобов'я­зується страхувати відповідні об'єкти, а стра­хувальники — вносити належні страхові платежі.

Форми типового договору, порядок про-

ведення і особливі умови для ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6 Закону України "Про страху­вання" подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:

1) медичне страхування;

2) державне особисте страхування вій­ськовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

3) державне особисте страхування осіб ря­дового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

4) державне обов'язкове особисте страху­вання медичних і фармацевтичних праців­ників на випадок інфікування вірусом іму­нодефіциту під час виконання ними служ­бових обов'язків;

5) державне обов'язкове особисте страху­вання працівників митних органів;

6) державне обов'язкове особисте страху­вання працівників прокуратури;

7) державне страхування життя і здоро­в'я народних депутатів;

8) державне особисте страхування служ­бових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні;

9) державне особисте страхування служ­бових осіб державних податкових інспекцій;

10) державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у спра­вах захисту прав споживачів;

11) особисте страхування працівників

відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (ко­манд);

12) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-буді­вельного контролю;

13) державне страхування спортсменів вищих категорій;

14) державне страхування працівників державної лісової охорони;

15) страхування життя і здоров'я спеціа­лістів ветеринарної медицини;

16) страхування життя і здоров'я суддів;

17) державне страхування донорів крові та (або) її компонентів;

18) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

19) страхування членів екіпажу і авіацій­ного персоналу;

20) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпе­ченням технологічного процесу при вико­нанні авіаційних робіт, та пасажирів, які пе­ревозяться за його заявкою без придбання квитків;

21) страхування ризикових процесів на­родного господарства від нещасних ви­падків;

22) страхування відповідальності повітря­ного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподія­них пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

23) страхування відповідальності експлу-

атанта повітряного судна за збитки, які мо­жуть бути завдані ним при виконанні авіа­ційних робіт;

24) страхування цивільної відповідаль­ності власників транспортних засобів;

25) страхування авіаційних суден;

26) обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторіч­них насаджень у радгоспах та інших дер­жавних сільськогосподарських підприєм­ствах.

Дія Закону України "Про страхування" не поширюється на державне соціальне стра­хування, яке теж є обов'язковим.

#55

  1. Економічний зміст створення страхових фондів.

#67

  1. Розмежування ризиків та їх оцінка.

#22

  1. Добровільне страхування, його суть та принципи.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на

основі договору між страхувальником і страховиком.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія,

визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами)

страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та

інших видів водного транспорту);

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9

цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників

наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами

(іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності

позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

22) інші види добровільного страхування.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який

передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно

з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а

також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття

застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування

та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором

віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати

обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного

випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби

застрахованої особи.