4. Ознаки економічної категорії страхування. Функції страхування.

Економічна сутність страхування визначається двома ос­новними механізмами, що закладені в страхуванні, а саме:

- ефект рідкісних подій, коли страховий випадок протягом певного періоду часу відбувається не у всіх учасників формування страхового фонду;

- ефект накопичення, коли страховий внесок завжди менший від страхової виплати, тому що страхові ви­плати видаються не одночасно.

Категорія страхування мас характерні ознаки, зокрема:

- наявність розподільчих та перерозподільчих відносин;

- існування страхового ризику;

- формування страхового фонду за рахунок внесків йо­го учасників;

- поєднання індивідуальних та групових страхових інте­ресів;

- солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати;

- замкнута розкладка суми страхового збитку;

- перерозподіл збитку в просторі та часі;

- повернення страхових платежів, що мобілізовані до страхового фонду;

- самоокупність страхової діяльності та отримання при­бутку страховиком.

Страхування водночас є засобом залучення грошових ре­сурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації еко­номіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що прино­сить дохід.

До суб'єктів страхування належать також страхувальники і застраховані особи, посередники, страховики.

Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися, а може й ні.

Отже, категорія страхування розглядається з наступних по­зицій:

- як вид економічних відносин (з різними характеристи­ками) з приводу формування та використання страхо­вого фонду для відшкодування збитків;

- як спосіб розподілу ризиків;

- як спосіб задоволення потреб страхувальників;

- як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;

- як спосіб покращення матеріального стану заснов­ників та акціонерів;

- як джерело інвестицій в економіку держави;

- як фактор стабілізації економіки.

Отже, узагальнюючи погляди вчених та практиків, можна визначити страхування як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів стра­ховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задо­волення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Функції страхування.

- ризикова;

- заощадження коштів;

- створення та використання страхових фондів і резервів;

- компенсаційна;

- репресивна;

- превентивна;

- інвестиційна.

5. Мета побудови страхових тарифів, їх зв`язок з обсягом страхової відповідальності.

#14

6. Ризикові обставини й страховий випадок.

Страховий випадок – подія, з настанням якої страховик зобов’язаний за законом або за договором виплатити страхове відшкодування.

#3

7. Закон України «Про страхування».

6 березня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про страхування» (далі — Закон), до якого 4.10.2001 р.Верховною Радою внесено зміни та доповнення. Він є головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі.

Закон України «Про страхування» має 5 основних розділів.

У першому розділі встановлюється головний понятійно-термінологічний апарат.Центральне місце в цьому розділі посідають норми, що визна­чають вимоги до страховика під час його створення та реєстрації, а також порядок здійснення обов'язкового страхування.

Другий розділ Закону регулює порядок проведення страхуван­ня - Договор: визначає вимоги до договорів та правил страхування й відпо­відної валюти, установлює обов'язки страховиків і страхувальни­ків у кожній конкретній ситуації.

Третій розділ визначає умови забезпечення платоспроможно­сті страховиків і має дуже важливе значення. Саме тут подається фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, установ­люються певні обмеження щодо можливості прийняття зо­бов'язань і визначаються загальні принципи аудиту страховика. Важливими статтями цього розділу є ті, де йдеться про порядок формування та види страхових резервів як технічних, так і зі страхування життя. Ряд статей регулює питання, що стосуються створення гарантійних фондів, порядку обліку та звітності.

Четвертий розділ визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю. Цим розділом визначено орган, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю (зараз цю роботу вико­нує Міністерство фінансів України), і встановлено його права та функції. У цьому розділі наведено порядок ліцензування страхової діяльності, що забезпечує правове регулювання роботи страховиків на страховому ринку. Закон конкретизує, зокрема, особливості лік­відації, реорганізації та санації страховиків, що дає змогу контро­лювати їх після того, як вони припинять свою діяльність.

Завершальний, п'ятий, розділ передбачає регулювання таких загальних моментів, як урахування міжнародного права, порядок та етапи застосування певних норм і т. ін.

Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзакон-них актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.