1. Страхування в економічній системі суспільства.

В розвинутих країнах страхування є стратегічним сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвес­тицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвит­ку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьо­му світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інсти­тути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.

Виходячи із вище зазначеного, роль страхування відображає практичне застосування цієї економічної категорії та полягає:

•/ в забезпеченні стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві;

•/ в оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;

S в раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм, превенцій тощо;

•/ в створенні додаткових джерел ресурсів для інвесту­вання в економіку країни.

2. Значення страхових тарифів для формування страхового фонду.

Групу специфічних страхових фондів, призначених для здійснення страхових операцій, складають наступні фонди стра­ховика:

S страховий фонд;

S запасний фонд;

S гарантійний фонд.

Зазначені фонди безпосередньо призначені для виконання страховиком своїх зобов'язань щодо укладених договорів.

Страховий фонд створюється за рахунок основної частини нетто-ставки та використовується для здійснення страхових ви-

плат страхувальникам (страхового забезпечення - при особисто­му страхуванні, страхового відшкодування - при майновому страхуванні), тобто для виконання фінансових зобов'язань стра­ховика за договорами страхування. Основою формування стра­хового фонду є ймовірність збитку, яка визначається на основі статистичних даних, теорії ймовірності, теорії великих чисел. А використання коштів із страхового фонду залежить від фактич­них збитків, понесених страхувальниками за відповідний період.

Запасний фонд формується за рахунок ризикової надбавки (дельта-надбавки, гарантійної надбавки), яка є частиною нетто-ставки, і яка створюється для компенсації можливих відхилень у страховій діяльності від середнього розміру страхових платежів.

Страховий та запасний фонди формують страхові резерви страховика.

Отже, джерелом створення страхового та запасного фондів є нетто-ставка, яка представляє собою основну частину страхової премії. Зазначені фонди не є власністю страховика, визначають зобов'язання страховика, забезпечують реалізацію основної функції страхування - здійснення страхового захисту.

3. Визначення ризику та його місце у страхуванні.

Найбільш послідов­ним є твердження, згідно з яким ризик у своїй першо­основі є невизначеністю.

Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непев­ність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реаль­них числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визна­но лише таку невизначеність, яку можна оцінити кіль­кісно. Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин мо­жна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту ха­рактерну особливість, що вона одночасно як два необхідні ком­поненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості:

1) частоту настання події щодо місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхи­лення фактичного результату від очікуваного.

Отже, показник ризику за своїм змістом — це не лише ймовір­ність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.

Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а та­кож характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кіль­кох типів:

а) імовірність математична (апріорна);

Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, за яких деяка випадкова подія настала, до кількості ситуацій, за яких вона може настати, за умови, що всі розглядувані ситуації однаково можливі та взаємонезалежні.

б) імовірність статистична (апостеріорна);

Статистична ймовірність — це відносна частота появи ви­падкової події певного виду в сукупності всіх можливих випад­кових подій.

в) імовірність експертна (естиматична).

Експертне оціню­вання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на де­яку обмеженість результативних можливостей методу експертно­го оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці. і

Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий ви­сновок: ризик — це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.

Так, ще в 1966 році американська ко­місія у справах страхової термінології офіційно опублікувала два різні визначення ризику. У першому з них ризик тлумачиться як непевність щодо настання того чи іншого явища в умовах, коли існують дві або більше можливостей перебігу подій, що йому передують. У другому визначенні —як застрахована особа або предмет. При цьому поняття ризику в розумінні кількісної міри непевності застосовують передусім теоретики в наукових дослі­дженнях, а предметне визначення ризику переважає у практиці страховиків.

Класифікація:

А. Природні/антропогенні

Б. Майнові/особисті

В. Катастрофічні/великі/середні/малі та незначні ризики

Г. Чисті/спекулятивні

Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чи­стих ризиків. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.