29. Страхова відповідальність.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами стра­хування сукупності подій або окремої події.

Страхова відповідальність при страхуванні від втрат прибутку є збірною й охоплює такі види збитків:

• витрати, які мають постійний характер і є необхідними на­віть протягом виниклої перерви виробничого процесу;

• прирости витрат на виробництво, а також додаткових ви­трат, спрямованих на отримання спаду виробництва в умовах, які склалися після страхового випадку. Нагромадження цих збитків зумовлює оренда додаткових виробничих площ, машин, механіз­мів, оплата праці за роботу в позаурочний час та інші заходи;

• втрата прибутку, обчислювана за спеціальною методикою.

30. Визначення та виплата страхових сум по особистому страхуванню.

#14 end

31. Страховий договір, його зміст та функції.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і

страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у

разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату

страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування

страхувальником, на користь якої укладено договір страхування

(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник

зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та

виконувати інші умови договору.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані

вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів

страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим

органом.

Договір страхування повинен містити:

назву документа;

назву та адресу страховика;

прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та

застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву

вигодонабувача та його адресу;

зазначення об'єкта страхування;

розмір страхової суми;

перелік страхових випадків;

розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх

сплати;

страховий тариф (страховий тариф не визначається для

страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

строк дії договору;

порядок зміни і припинення дії договору;

умови здійснення страхової виплати;

причини відмови у страховій виплаті;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання

або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.

32. Методи та прийоми страхового ризик-менеджменту.

Ризик-менеджмент як система охоплює три послідовні етапи:

1) аналіз ризику;

2) контроль за ризиком;

3) фінансування ризику.

Кожний із цих етапів передбачає здійснення багатьох різно­манітних заходів організаційно-фінансового характеру.

Аналіз ризику є комплексним етапом, протягом якого перед­бачається:

• діагностика, або ідентифікація, ризиків — кваліфікація;

• оцінювання ризиків кількісними методами — квантифікація;

• визначення послідовності подальших дій на підставі загаль­ної оцінки ризику в даній конкретній ситуації.

Початковим кроком на етапі аналізу ризику є вивчення ситуа­ції з погляду можливості та причин його появи в суб'єкта госпо­дарювання — носія ризику. На появу ризиків впливають різні

причини, які умовно можна поділити на зовнішні та внут­рішні. Зовнішні причини, як правило, виводяться з умов довкілля, розташування господарського суб'єкта на певній території, стану попереджувальної інфраструктури. Суб'єкт не має значного впливу на зовнішні причини. Внутрішні причини — це стан та вид належного суб'єктові майна, характер технології виробницт­ва чи іншої діяльності, а також стан засобів безпеки (попере­дження ризиків), що їх він має у своєму розпорядженні.

Кількісно оцінюють ризики за допомогою акту орних розра­хунків, виконання яких потребує достатньої статистичної та ма­тематичної бази. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх економічної загрози.

Підсумки аналізу якісних і кількісних характеристик ризиків є підставою для визначення стратегії антиризикованої діяльності в майбутньому, тобто подальших дій, які зводяться до встановлен­ня контролю над ризиками або фінансування потреб, що виникли внаслідок прояву ризиків.

Черговий етап процесу менеджменту — контроль над ризи­ками, який має на меті повне або часткове їх усунення.

Контроль над ризиками здійснюється різними способами:

• уникненням ризику;

• зменшенням (мінімізацією) ризику;

• обмеженням (локалізацією) ризику;

• розсіюванням (поділом) ризику.

Уникнення ризику є найефективнішим і водночас найважчим для виконання методом. Уникнення означає фактичне ухилення від ризикованої діяльності (способу буття). Безумовно, про уник­нення може йтися лише за наявності альтернативних вирішень, які є менш ризикованими.

З метою обмеження наслідків ризику його можна поділити. Поділ ризику як форма контролю полягає в тому, що господарські суб'єкти можуть обмінятися пакетами акцій, віддавши, таким чином, частину власного ризику і взявши частину чужого. Такі операції відомі як опе­рації з диверсифікації портфеля активів господарського суб'єкта.

Усі наведені способи контролю над ризиками застосовуються одночасно. Але висувається вимога додержувати оптимального співвідношення між цими способами з погляду їх ефективності.

Головним етапом ризик-менеджменту є покриття негати­вних наслідків (збитків) ризиків фінансовими засобами. Кож­ний суб'єкт господарювання може сам фінансувати свої ризики або передавати їх іншому суб'єктові господарювання згідно з по­передньою взаємною домовленістю. Самофінансування ризи­ків, відоме також як самострахування, є формою безпосе­реднього самостійного покриття збитків власними коштами.

33. Найважливіші планові показники в страхуванні.

no

34. Класифікація по об`єктам страхування та по видам небезпек.

В Україні за об'єктами визначаються наступні сфери страхування:

S ризикове страхування;

S страхування життя.

За Законом про страхування об'єктом страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавству України. А вищезазначені сфери поділяються на три основних галузі стра­хування, які вказані в Законі про страхування:

S особисте;

•S майнове;

•S страхування відповідальності.

Особисте страхування передбачає, що в якості об'єкта стра­хування виступають майнові інтереси, пов'язані з життям, здо­ров'ям, працездатністю та додатковою пенсією людини. Особис­те страхування поєднує ризикову та заощаджувальну функції страхування, а також сьогодні передбачає надання кредиту стра­хувальнику під заставу страхового полісу.

У майновому страхуванні об'єктом страхування виступають майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та роз­порядженням майна. Економічне призначення цього виду стра­хування - відшкодування збитків, які виникають при настанні страхового випадку. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, а й інші юридичні чи фізичні особи, які відповідають за збереження даного майна.

Страхування відповідальності - галузь страхування, де об'єктом виступають майнові інтереси, пов'язані з відшкодуван­ням страхувальником заподіяної їм шкоди особі або її майну, а також збитку, нанесеного юридичній особі. Через страхування відповідальності реалізується страховий захист економічних інтересів тих осіб, які можливо заподіють шкоду або призведуть до збитку та втрат. У будь-якому страховому випадку це знахо­дить свій конкретний грошовий вираз. Тобто, на відміну від осо­бистого страхування, де страхування здійснюється на випадок настання певних страхових випадків та майнового страхування, де страхуванню підлягає конкретна власність, в страхуванні відповідальності страховий захист здійснюється від можливих за-подіювачів шкоди. До того ж стороною страхових відносин мо-

63

жуть виступати не визначені раніше „треті" особи, яким в силу закону чи за рішенням суду будуть виконані відповідні виплати. Світовий досвід страхування відповідальності відносить до майнового страхування.

Розглянутий поділ страхування вирішує загальні завдання оцінки страхової діяльності, проте не виявляє конкретні страхові інтереси підприємств, організацій, громадян, саме за якими й здійснюється страхування. Для деталізації конкретних страхових інтересів з метою обґрунтування методів страхового захисту кожна галузь має свої підгалузі, які охоплюють сукупність видів.

У відповідності до особливостей класифікації страхування в Україні, галузі поділяються на види, а види - на підвиди.

В особистому страхуванні найбільш поширеним є його поділ на:

S страхування життя,

S страхування від нещасних випадків.

За таким підходом, до уваги приймаються ознаки: обсяг страхової відповідальності й тривалість страхування. Однак, де­які вчені (Л. Рейтман, С. Осадець, О. Кашенко, В. Борисова), розглядаючи проблему класифікації особистого страхування, виділяють соціальне страхування (ознака - рівень життя), а в ньому - пенсійне страхування, медичне страхування. Хоча озна­ки, за якими будуються концепції класифікації - одні й ті ж самі.

Майнове страхування поділяється на види за формою влас­ності й соціальним групам страхувальників. За цими ознаками розрізняють майно суб'єктів господарювання:

S державне;

S приватне;

S орендне;

S громадян.

Особливою ознакою в класифікації майнового страхування є виділення небезпек, які ієрархічно не пов'язані між собою:

страхування майна від вогню;

страхування сільськогосподарських культур від засу­хи та інших стихійних лих;

S страхування тварин від падежу та вимушеного забою;

S страхування транспортних засобів від аварій, викра­дення та інших небезпек.

Страхування відповідальності поділяється на види:

•S страхування заборгованості;

•/ страхування на випадок • відшкодування заподіяної шкоди.

В свою чергу кожний із підвидів страхування має свою більш детальну класифікацію.

Наприклад, в особистому страхуванні життя виділяють: страхування дітей, страхування на випадок смерті, страхування рент, пенсійне страхування тощо. В особистому страхуванні від не­щасних випадків виділяють: страхування дітей та школярів, обов'язкове страхування пасажирів, страхування працівників ри-зикових професій (військовослужбовців, митників, працівників податкових та контрольно-ревізійних служб і таке інш.), індивіду­альне страхування тощо. В матовому страхуванні підприємстві виділяють: страхування основних засобів, оборотних активів, фінансових ризиків тощо. В майновому страхуванні громадян виділяють: страхування майна першої категорії (пріоритетне май­но - житло, тварини тощо), страхування майна другої категорії (майно, втрата якого зачіпає особисті інтереси). В страхуванні відповідальності заборгованості найчастіше виділяють: страхуван­ня кредитів, депозитів тощо, а в страхуванні відповідальності на випадок заподіяної шкоди - страхування професійної відповідаль­ності, відповідальності власників транспортних засобів тощо. За­значені підвиди підлягають ще детальнішому поділу в залежності від об'єктів страхування та родів небезпек.

Якісна характеристика об'єктів передбачає класифікацію однорідних та неоднорідних об'єктів. Страхування однорідних об'єктів від певних небезпек здійснюється за відповідними та­рифними ставками, в основу розрахунку яких покладено статис­тичне спостереження масових явищ - за ймовірністю та частотою їх настання, ступенем небезпечності. Страхування неоднорідних об'єктів пов'язано із організацією страхового захисту об'єктів, які мають докорінні відмінності. Серед них виділяють:

•/ змішане страхування;

•/ комбіноване страхування.

Змішане страхування застосовується, як правило, при стра­хуванні життя: на дожиття, на випадок смерті, втрати здоров'я і таке інш. Комбіноване страхування передбачає поєднання в одній події страхування декілька об'єктів, наприклад, страхування транспортного засобу, багажу, водія та пасажирів.

Отже, в класифікації страхування в сучасних умовах не роз­роблено єдиної концепції щодо його поділу. Проте, з огляду на практичне застосування, при класифікації страхування викорис­товують критерії об'єкту страхування та роду небезпек.