35. Страхова сума, страхове відшкодування і франшиза.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик

відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при

настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком

відповідно до умов договору страхування при настанні страхового

випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються

в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді

регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування

сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат

визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником

під час укладання договору страхування.

Зазначена у договорі страхування життя величина

інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків

річних.

Договором страхування життя обов'язково передбачається

збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових

виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на

рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від

розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням

витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків

отриманого інвестиційного доходу.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або

чинним законодавством під час укладання договору страхування чи

зміни договору страхування.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах

вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання

договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється

страховиком у межах страхової суми за договорами майнового

страхування і страхування відповідальності при настанні страхового

випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого

збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком

згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна

страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове

відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може

перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик

здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним

ним договором страхування.

36. Законодавче регулювання договорів страхування.

no

37. Перестрахування та співстрахування: зміст договорів та їх види.

Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором

страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками

(співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови,

що визначають права і обов'язки кожного страховика.

В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає повністю або частково страховий ризик (або групу ризиків) іншій стороні — перестраховику, котрий в свою чергу бере на себе зобов'язання відшкодовувати цеден-ту відповідну частину страхового покриття.

За способом взаємозобов'язань цедента та цесіо-нарія договори перестрахування бувають:

— факультативними;

— облігаторними;

— факультативно-облігаторними. Факультативне перестрахування вважається

найпростішим. Воно широко використовується за умови великих ризиків. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу цеденту у вирішенні питання щодо передачі (часткової чи повної) певного виду ризику та умов цієї передачі. Пере-страховик може прийняти цю пропозицію або відхилити її. Розмір перестрахувальних платежів за цим договором визначає ринок. За цим же видом договорів цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього.

Договір облігаторного перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, наприклад, ризики пожежі та непрямі ризики. Передача таких часток ризиків перестраховику здійснюється тільки тоді, коли страхова сума перевищує визначену раніше власну участь страховика.

Перестраховик за умовами даного виду договору зобов'язується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.

Цей вид договору укладається на невизначений строк з правом його розірвання. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестрахо-виком.

Облігаторне перестрахування дешевше від факультативного. Воно передбачає встановлення між цедентом та цесіонарієм стосунків повної взаємної довіри. Передача ризиків відбувається в рамках юридичного документа — договору, який має ряд положень, практично ідентичних для всіх країн світу.

Якщо договір страхування укладено з умовою перестрахування, про це робиться застереження в перестраховому договорі.

Як правило, договір перестрахування набирає сили 31 січня. Іншу дату може бути встановлено в разі створення страхового товариства або відкриття нової галузі протягом року.

Факультативно-облігаторні договори перестрахування — це договори "відкритого покриття".

За цією формою цедент вільний у виборі ризику (чи груп ризику), які він хоче передати перестрахо-вику, а також у визначенні їхнього розміру.

Перестраховик зобов'язується прийняти цедовані ризики на попередньо застережених цедентом умовах.

Перестрахові платежі за цим договором визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування.

Небезпека для цесіонарія за облігаторним та фа-культативно-облігаторним договорами полягає у тому, що цедент може зробити селекцію ризиків у страховому портфелі і найнебезпечніші передати перестраховику. Тому ці договори мають ґрунтуватися на абсолютній довірі сторін.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому покритті ризику визначається за заздалегідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного страхування використовують договори:

— квотні;

— ексцедентні;

— квотно-ексцедентні.

Кватний перестрахувальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ризиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, 30%, перестрахувальник отримує 70%

135

премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 70% його збитків.

Договір ексцедентного перестрахування ґрунтується на тому, що перестраховик бере на себе зобов'язання відповідати за полісами, які покривають суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. В договорі передбачається кількість лімітів, які можуть бути передані перестрахувальнику.

Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цього ліміту передається в перестрахування. Максимальна участь перестрахувальника у покритті ризику визначається кратністю власної участі цедента.

Наприклад, власне утримання цедента встановлено у розмірі 50 тис. грн. У договорі передбачено передачу у перестрахування не більше 10 лімітів: 50 тис. • 10 = 500 тис. грн.

Повна сума прийнятих ризиків дорівнює 550 тис. грн (500 + 50).

Для ризику, скажімо, у 200 тис. грн передача становитиме 140 тис. грн (70%). Відповідно, 70% премій і збитків передаються перестраховику. Досить часто в договорі передбачаються різні ліміти, залежно від категорії ризику.

Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих.

Портфель за такими договорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) у свою чергу підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.

При пропорційних договорах страхові інтереси цедента та цесіонарія збігаються. При непропорційних — цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик — зазнати збитків. Здебільшого ці договори діють у зв'язку з подіями, а не ризиками, їхня мета — захист цедента:

— від великих збитків;

— від суміщення збитків;

— від подій катастрофічного характеру (землетрус, ураган і т. ін.).

За цих умов перестраховик бере на себе суму збитку, яка перевищує власне утримання (або пріоритет) цедента в межах визначеної суми (ліміт пере-страхувального покриття за договором).

Пріоритет — власна участь цедента в покритті збитків.

Ліміт перестраху вального покриття — це максимальна межа відповідальності перестрахови-ка за наслідки одного стихійного лиха.

Наприклад, при ліміті перестраховика у 250 тис. грн пріоритет (власна участь цедента в покритті збитків) становить 50 тис. грн.

Непропорційне перестрахування найчастіше використовується при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.

38. Принципи відшкодування збитку.

6.2. Повне страхування, його системи, їх. характеристика

Одним із методів страхування є повне страхування, яке за­безпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. За

цим методом покривається максимально можливий збиток обра­ного класу страхових подій. Для цього використовують дві ос­новні системи страхування:

S за дійсною вартістю майна;

S за відновленою вартістю майна.

В практиці майнового страхування найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю майна, яка визна­чається як фактична на день підписання договору страхування. Зазначена система страхування враховує знос майна на день ук­ладання договору страхування. В страхування майна підприємств прийняті наступні межі оцінки його вартості:

S для необоротних активів - балансова вартість майна, не більше відновленої вартості на день їх знищення;

S для оборотних активів - фактична собівартість за се­редніми ринковими цінами, відпускними цінами, цінами власного виробництва;

S для незавершеного будівництва - розмір фактично здійснених витрат матеріальних та трудових ресурсів на момент настання страхового випадку.

У відповідності до системи страхування за дійсною вартістю майна страхове відшкодування дорівнює розміру збитків. Тобто має місце повне покриття збитків страхувальника за рахунок фінансових ресурсів страховика.

Система страхування за відновленою (відновною) вартістю майна передбачає, що відшкодування збитків за знищений об'єкт буде здійснено в розмірі, що дорівнює вартості нового ана­логічного майна відповідного виду. Знос майна при цьому не враховується. Ця система також забезпечує повний страховий за­хист інтересів страхувальника.