6.3. Пропорційне страхування, його характеристика

Пропорційне страхування відноситься до методів часткового страхування. Передбачає використання системи пропорційної страхової відповідальності. В основі цієї системи лежить матема­тична ознака - пропорція) страхове відшкодування так відно­ситься до збитку страхувальника, як страхова сума - до вартості застрахованого майна. Зазначену пропорцію можна виразити наступною формулою:

де Q - страхове відшкодування;

Z - страховий збиток;

S - страхова сума; >-

W - вартісна оцінка майна;

Zmax - максимально можливий збиток. -; .;

Виходячи із зазначеної пропорції, розмір страхового відшкодування може бути визначений за формулою:

У відповідності до цього методу страхове відшкодування можна ще визначити за допомогою процентних розрахунків: страхове відшкодування повинно складати стільки відсотків від суми страхового збитку, скільки страхова сума від майнової оцінки застрахованого майна.

В умовах договору страхування принцип пропорційної відповідальності знаходить своє відображення, як правило, в за­ниженій оцінці майна супротив реальної вартості об'єкта страху­вання або максимально можливого збитку підприємства в ре­зультаті настання обумовлених страхових випадків.

За даною системою страхування, відповідно до зменшення розміру страхового відшкодування, розмір страхової премії та­кож зменшується пропорційно зменшенню страхової суми. Та­ким чином, страхувальник може сам регулювати частину ризику, яка залишається на його утриманні, а відтак і підібрати для себе оптимальний розмір премії.

Особливістю пропорційної системи страхування є те, що розподіл збитку між страховиком та страхувальником не зале­жить від його розміру. Отже, як для великих, так і для малих збитків система розподілу залишається незмінною. А це може створювати певні незручності для обох учасників страхової опе­рації. Для того, щоб усунути зазначений недолік, використову­ють методи непропорційного страхування.

Непропорційне страхування відноситься до часткового стра­хування. Методи непропорційного страхування призначені для розширення можливостей з управління ризиками за допомогою страхування. А саме, воно дозволяє використовувати різні підхо­ди для фінансування ризиків в залежності від їх розміру та похо­дження в одному договорі страхування.

Розрізняють наступні системи непропорційного страхування:

S першого ризику;

S дрібної частки (дробової частини);

S граничного страхового забезпечення;

S страхування граничних ризиків.

При страхуванні за системою першого ризику (система стра­хування перших збитків) збиток при настанні страхового випад­ку відшкодовується повністю тільки в межах страхової суми, що зазначена в договорі страхування. Збиток в межах страхової су­ми називається в страховій практиці „першим ризиком".

Алгоритм розрахунку страхового відшкодування за цією системою можна представити наступним чином:

Q = Z = S.

.Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати по його компенсації та ліквідації наслідків несе сам страхувальник. Різни­ця між страховою вартістю і страховою сумою називається „дру­гим ризиком".

Зазначена система страхування має свої переваги й не­доліки.

Перевагою страхування за системою першого ризику є те, що страхувальник отримує певну вигоду за рахунок зменшення розміру страхової премії, оскільки ризик, що передається страхо­вику, зменшується. Ймовірність виникнення великих збитків зменшується із збільшенням їх розміру. Отож, катастрофічні збитки мають найменшу ймовірність виникнення. Тому для стра­хувальника має ценз відмовитись від сплати додаткової частини страхової премії за рахунок відмови від покриття граничних збитків.

Недоліком цієї системи страхування є те, що великі, мас­штабні ризики, які можуть мати тяжкі наслідки для страхуваль­ника, залишаються на його власному утриманні. А відтак, перед страхувальником знову ж постає проблема управління та фінан­сування ризиків.

Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких нази­вається показаною вартістю. За цією системою страхове відшко­дування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показа­ної вартості об'єкту страхування. Тобто відповідальність страхо­вика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми.

Можливі два варіанти встановлення показаної вартості:

S показана вартість дорівнює дійсній вартості об'єкта;

•S показана вартість менша від дійсної вартості об'єкта.

Якщо показана вартість застрахованого об'єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки то­тожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показа­на вартість об'єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою про­порційної відповідальності.

Страхування за системою граничного страхового забезпечен­ня передбачає встановлення завчасно певної межі відповідаль­ності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді ко­ефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (ко­ефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Систе­ма граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогос­подарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.

На практиці можлива ситуація, коли страхування здійснюється на випадок настання граничних збитків. Тобто мож­ливе настання великих збитків, що перевищують певну величину, зафіксовану в договорі страхування. У цьому випадку необхідно особливо ретельно підходити до вибору страхової компанії, щоб вона володіла достатніми фінансовими ресурсами для виконання взятих зобов'язань.

Страхування граничних збитків будується за таким же принципом, що й використання франшизи. Тільки франшиза розташовується в сфері невеликих та середніх ризиків, а страху­вання граничних збитків відбувається в сфері великих, масштаб­них ризиків.