13. «Книга буття українського народу» м.Костомарова.

Протягом приблизно 14 місяців існування Кирило-Мефодіївського братства його члени підготували низку програмних положень, найважливіші з яких знайшли своє відображення у творі М. Костомарова під назвою "Закон Божий (Книги Буття українського народу)".

Українська справа у цьому творі пов'язувалась із долею ін­ших слов'янських народів, з бажанням об'єднати всі слов'ян­ські народи, кожен з яких творив би свою державу і мав змогу розвивати свою культуру. Всі вони повинні були розвиватися на демократичних засадах рівності, свободи, релігійної толе­рантності. Онією з головних ідей твору було визволення селян від кріпацтва. Передумовою перебудови існуючого ладу на нових засадах товариство вважало знищення абсолютизму, повалення царату. Провідне місце у слов'янському об'єднанні відводилось Україні.

14. Громадівський соціалізм м. Драгоманова.

Видатний соціолог і політолог ХІХст. М.Драгоманов (1841-1895 рр.) успадкував і продовжив традиції Кирило-Мефодієвського товариства в дослідженні політичних відносин. Він поділяв марксистські ідеї про соціалізм як більш прогресивний лад і позитивно ставився до спенсерівської теорії еволюції.

- висунув теорію існування України на умовах автономії в демократичній РФ

- єдиний шлях переходу до нового політичного ладу окрім еволюції – мирні рухи широких народних мас

- Прагнув до соціалізму, але казав, що це справа далекого майбутнього

- прихильник громад

- чим більше в сус-ві політичних свобод, тим більше в ньому національних прав

ідея щодо еволюції існуючої політичної системи як засобу про­ведення широких політичних реформ; визнання вирішального значення ідеї культурництва, тобто думка про те, що визвольна боротьба має вестися лише просвітницькими засобами і культура може стати ос­новною для функціонування майбутньої республіканської держави; переконання, що історичний процес у Росії має пройти той самий політичний шлях, як і в країнах Західної Європи, ідея федерації і «громадівського соціалізму» як вирішальної умови перебудови царської імперії на автономічних засадах.Виступаючи за авторитарно-федеративний устрій, М.Драгоманов припускав можливість політичної та національної автономії України на основі земельної автономії, без державного відокремлення від Росії. Він мав переконання, що потрібно ліквідувати приватну власність на землю та підприємства, передавши їх у власність сільських і робітничих громад. Отже, його «громадівський соціалізм» мав ґрунтуватися на колективній власності виробничих об'єднань — громад. Відносини українського народу з іншими народами М. Драгоманов розглядав з позицій федераліста. Він не виступав за відокремлення України від Росії. Одночасно Драгоманов розумів, що сильна централізована російська держава завжди обмежуватиме права особи. Тому він вважав за необхідне перебудувати Російську імперію на вільну федерацію автономних регіонів, у якій усі рішення приймалися б на місцевому рівні.

14. Основні напрями української політології.

Політична думка Київської Русі репрезентована писаними пам'ятками, які припадають на X - XIII ст., такими як "Слово про закон і благодать" Іларіона, "Руська правда", "Повчання дітям", "Повість минулих літ". Центральне місце в суспільно-політичній думці цього періоду належить проблемі ідеального правителя та його влади. Князь уже від народження розглядався як потенційний носій державної влади. Важливе місце в системі політичних інститутів Київської Русі належало таким представницьким установам, як князівська рада. Істотне значення в політичному житті Київської Русі, особливо для її розбудови, мало введення київським князем Володимиром Великим християнства, яке сприяло централізації давньоруської держави, розширенню її міжнародних зв'язків.

Характерною ознакою суспільного життя козацтва був демократизм, що не могло не позначитися на формуванні тогочасної української політичної думки. Це знайшло своє яскраве підтвердження у Конституції П.Орлика. Головною ідеєю цього документа є ідея про право українського народу на вільне життя. Політична думка України середини XIX ст. - Кирило-Мефодіївське товариство. У "Книзі буття українського народу", статуті товариства обґрунтовувалися політичні ідеї справедливості, свободи, рівності, братерства. Основними завданнями Кирило-Мефодіївського товариства були: побудова слов'янської спілки християнських народів; знищення кріпацтва та абсолютистської царської влади в Росії; поширення християнського суспільного ладу на весь світ. Піднесення політичної активності в українському суспільстві XIX ст. започаткувало формування концепції української самобутності, створило підґрунтя для політичного визначення нації, вироблення засад національно-визвольної ідеології, вказало перспективи розвитку українського суспільства. Українська політична думка XXст - чинником національного відродження є державна самостійність і політичний суверенітет України. Грушевський уважав, що логічним завершенням запитів національного розвитку будь-якої народності є проголошення суверенітету і незалежності. Міжвоєнна доба - Учені національно-державницького напряму, обгрунтовуючи для України концепцію національної держави і право народного самовизначення, спиралися на свої дослідження історії національно-визвольного руху українського народу, його давніх демократичних традицій. Представники народницького і національно-державницького напрямів, розглядаючи український народ як окрему етнічно-культурну одиницю, що має спиратися на власні демократичні і романтичні традиції, водночас акцентували увагу на необхідності для України федеративних зв'язків з іншими народами, обстоювали демократичну форму правління. Представників консервативного і національно-державницького напрямів — об'єднувало розуміння національної ідеї як основи буття нації та її боротьби за незалежність, необхідності побудови суверенної і незалежної української держави.