5. Політична філософія Давньої Греції. Платон та Арістотель.

Справжньою вершиною політичної думки Стародавнього світу є політична філософія Стародавньої Греції. Різні соціально-політичні вчення, що виникли тут, містять у собі, як у зародку, майже всі пізніші теорії.

Платон – виражав погляди рабовласницької аристократії.

- влада „ліпших” у ідеальній державі

- критикує демократію, бо більшість є безумною

- „з безмежної свободи витікає велике безмежне рабство”

- три класи: філософи, воїни, землероби та ремісники (без умов спадковості)

- основна суть його ідеальної держави – справедливість, де кожний виконує свої обов’язки за природними нахилами.

- на чолі держави – філософи

- поти приватної власності

- ні бідність ні багатство не є ідеальними.

- заперечував егоїзм людини

Загалом його теорію можна назвати теорією соціалізму казарми.

Аристотель – починав свою мислительську діяльність як прихильник Платона.

- держава – форма спілкування громадян

- людина – істота політична, прагне сус-ва

- держава має природне начало з сім’ї

- основна ідея – служіння суспільному благу

- держава (політея) – правління більшості на корить усіх

- нормально ставився до існування рабів

- на відміну від Платона визнавав індивідуальність та не розчиняв людину у сус-ві

- був переконаний у диференціації людей в залежності від їх достатку

6. Політична думка в Давньому Римі. Лукрецій Кар, Марк Тулій Цицерон.

Старода́вній Рим - одна з провідних цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста - Рима (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника - Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському п-ві ще в Х ст. до н. е. Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розташована вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу.

Цицерон визначає як справу, надбання народу Звідси походить і її назва — республіка . Основну причину походження держави він вбачає у вродженій потребі людей жити разом. Залежно від числа правлячих він розрізнявтри простих форми правління: царську владу (монархію), владу аристократії і владу народу (демократію). Але найкращою формою держави є змішана форма, утворювана шляхом рівномірного поєднання достоїнств трьох простих форм правління. Найважливішими достоїнствами такої держави є її міцність і правова рівність громадян

Тіт Лукрецій Кар (99 – 55 рр. до н.е.) – римськи й поет і філософ-матеріаліст. Ціль філософії бачив в тому, щоб показати дорогу до щастя, можливому для особистості, кинутої в кругообіг боротьби і лиха, пригноблені страхами : перед богами, смертю, потойбічним покаранням. Шлях звільнення від них – засвоєння вчення Епікура про природу речей, людину, суспільство. Душа, по Лукрецію, смертна, так-як вона лише тимчасове з’єднання особливих частинок і після смерті тіла розпадається на окремі атоми. Пізнання смертності душі відкидає віру не тільки в потойбічне життя, а й в загробне покарання, звільнює людину від страху перед пеклом. Знищується і страх смерті: поки ми живі – нема смерті, прийшла смерть – нема нас. На кінець, і страх перед богами розсіюється коли ми взнаєм, що боги живуть не в нашому світі, а в пустих проміжках між світами: ведучи там блаженне життя, вони не можуть впливати на життя людини. Лукрецій дав ясне матеріалістичний вигляд і пояснення світу, природи чоловіка, розвитку матеріальної культури і техніки. Лукрецій – великий просвітитель римського світу; його поема справила великий вплив на розвиток матеріалістичної філософії Відродження.