3. Зв'язок політології з іншими гуманітарними науками

Політологія взаємодіє та тісно пов’язана з рядом інших суспільних наук: філософію, історію, соціологію, юриспруденцію, політична економія, соціальна психологія.

Філософія. Філософія розглядає найбільш загальні питання політики, визначає методологію світоглядної спрямованості аналізу політичних явищ та процесів. Філософське обгрунтування політики використовується політологією для формування загального погляду на політику, розуміння її взаємозв’зку з іншими секторами суспільного життя, аналізу політики.

Сспіввідношення політології та історії визначається тим, що , з одного боку, політична наука допомагає створити теоретичну базу аналізу реальної еволюції політичних процесів; з іншої – історія та сучасна політична практика слугують не тільки визначеними критеріями правильності теоретичних висновків політичної науки, але й основою нових узагальнень та висновків.

Соціологія. У соціологів політологія активно сприймає методи вивчення політичного життя, особливо тих явищ та процесів в політиці, які проходять за участю великих мас людей. Право. Спільним між політологією та правовою наукою є те, що вони досліджують державно-правові проблеми та явища.

Політична економія, економічно обгрунтовуючи політичні процеси, дозволяє бачити в останніх боротьбу за реалізацію економічних інтересів. У зв’язку з цим економічну науку можна розглядати як одну з методологічних основ політології. В свою чергу, політологія дає наукове обгрунтування принципів відпрацювання та здійснення економічної політики, державного регулювання економічних процесів.

Соціальна психологія вивчає закономірності та механізми формування, функціонування та розвитку суспільно-психологічних явищ, процесів та станів, суб’єктами яких є різні соціальні групи, шари, індивіди. Знання політичних закономірностей дозволяє розкрити сутність психологічних явищ в сфері політики, а знання психологічних закономірностей допомагає виявити глибинну сутність політичних процесів.

4. Політична думка Давнього Сходу

Політичні погляди набувають певної філолофсько-етичної спрямованості.

У Древньому Китаї фундаментальну роль у всій історії політичної й етичної думки зіграло навчання Конфуція /551-479 до н.е./ "учитель Кун". Його вчення одержало назву "конфуціанство" і відіграло в історії Китаю специфічну роль еквівалента релігії. Головна праця Конфуція - "Лунь-юй" /"Бесіди і судження"/.

Конфуцій свій головний інтерес вбачав у тому, як облаштувати життя людей, забезпечити мудрий і справедливий порядок у державі. Цей порядок припускає п'ять різнорідних відносин: володаря і підлеглих, чоловіка і дружини, батька і сина, старшого брата і молодшого, друзів.

Основними категоріями конфуціанства є поняття "шляхетного мужа. Управляти державою повинні шляхетні чоловіки на чолі з государем - "сином неба", причому, шляхетність Конфуцій виділяе не за походженям, а за моральними якостями і знаннями людей.

Політичні ідеї Конфуція в цілому спрямовані на досягнення внутрішнього світу між верхами і низами суспільства і стабілізації управління Регулювання політичних відносин за допомогою норм чесноти в Навчанні Конфуція різко протиставляєтся керуванню на основі законів.

З критикою конфуціанства виступили легісти- прихильники плину китайської політичної думки IVв. до н.е. Фундатор легізма Шан Ян /390-336 р.р. до н.е./ Легісти розробили власне навчання про техніку відправлення влади, засноване на жорстокий -системі адміністративних розпоряджень. Уявлення легістів про жорстокі закони як основний засіб керування пов’язані з їхнім розумінням взаємовідносин між владою і масами Ці відносини носять непримиренний характер за принципом -"кто- кого".. Тільки насильницькими мірами , вважали легісти, можна навести і підтримувати порядок у суспільстві.

Погляди легістів, крім Шан Яна поділяли і розвивали багато значних представників школи "законників". Всі вони з різними варіаціями відстоювали необхідність суворих законів, як засобів керування. У такий спосіб до II сторіччя до н.е. офіційна державна ідеологія в Китаї сполучала в собі як конфуціанство, так і пояснення легізма.