45. Поняття політичної соціалізації

У сучасній політології зв’язки між людиною і політикою найповніше розкриває поняття „політична соціалізація”. Іншими словами це процес залучення індивідів до соціальних норм і культурних цінностей суспільства. Політична соціалізація – це процес засвоєння індивідом впродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить. Проце політичної соціалізації має на меті:прищеплення новим членом суспільства основних елементів політичної культури і свідомості; створення сприятливих умов для накопичення членами суспільства політичного досвіду; якісне перетворення відповідних елементів політичної культури – необхідної умови суспільних змін. Для усвідомлення основи політичної соціалізації слід звернути увагу на такі моменти: процес політичної соціалізації триває непреривно впродовж всього життя індивіда; політична с. Може набувати форми відвертого або прихованого передавання досвіду. На процес Пол. С. Впливають стихійні чинники- війни, революції, політичні та економічні кризи. Отже, політична соціалізація – це процес не тільки надбання, а й втрати певних політичних якостей.

46. Політична поведінка особи

Політична поведінка особи — це будь-яка форма участі у здісненні влади (впливу на владу) або протидія її здісненню. Поширеною є типологія політичної поведінки запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють два типи: відкритий (політична дія) і закритий (політична бездіяльність).

У межах відкритої політичної поведінки особа може виконувати такі політичні ролі:

1. звичайний член суспільства, громадянин із незначним політичним впливом, незначною активністю та інтересом до політики;

2. громадянин — член громадської організації, суспільного руху або декількох організацій;

3. громадянин — член суто політичної організації (політичної партії або подібної), який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у політичному житті;

4. громадський, особливо політичний, діяч;

5. професійний політик, для якого політична діяльність є не лише єдиним чи основним заняттям, засобом до існування, а й сенсом життя (люди, які живуть „для” політики, або „за рахунок політики”).

6. політичний лідер — загальновизнаний політичний діяч, керівник політичної партії, громадсько-політичної організації и суспільно-політичного руху.

Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:

1. виключеність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або суспільного розвитку взагалі;

2. політична виключеність як результат недосконалості політичної системи, розчарування в політичних інститутах і лідерах та байдужості до їхньої діяльності;

3. політична апатія як форма не сприйняття політичної системи, відмова від будь-яких форм співпраці з нею. Може бути результатом насадження політичної системи насильницьким шляхом — придушенням масових соціальних і політичних рухів, окупацією тощо.

4. політичний бойкот як вияв активної ворожості до політичної системи та її інститутів.

Ці форми закритої політичної поведінки є виявами політичної відчуженості, яка полягає в зосередженні зусиль індивіда на розв’язанні проблем особистого життя та їх відриві і протиставленню життю суспільному і політичному, зокрема. Політичне відчуження — процес, який характеризується сприйняттям політики, держави, влади як чужих сил, які панують над людиною, пригнічують її.

Більше того, політики виділяють таке явище абсентеїзм — ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах різного рівня.