7. Політична думка західноєвропейського Середньовіччя. Августин і Фома Аквінський.

Слід зазначити, що в той період феодальної роздробленості церква з її чіткою ієрархією та догмами справляла надзвичайно великий вплив на весь середньовічний світ і особливо на його політичне життя.

Основою соціально-політичного життя було уявлення про марність та нікчемність людського життя на землі, пропагувався аскетизм та покорення існуючій владі намісників бога на землі. Виправдовувалася нерівність в сус-ві.

Пороте вже Фома Аквінський – середньовічний філософ, вчення якого згодом було визнано офіційною ідеологією католицизму, розглядає людину як суспільну істоту. Признає право народу постати проти своїх вождів за умови їх несправедливості..

Відродження пов’язане з виникненням буржуазії та гуманістичних ідей. Політична думка цього часу звільнюється від релігії. Ідеологи Відродження висунули нове розуміння суті самої людини. Якщо церква принижувала особистість, підкреслювала її слабкість та нікчемність, то гуманісти прославляли її гідність, вірили в творчий потенціал та безмежні її здібності до саморозвитку. Вимагали звільнення від засилля церкви. Підкреслювали пріоритет людини над будь-якою соціальною спільністю.

Аврелій Августина, за заслуги перед церквою прозваного Блаженним.

Перший тип спілкування людей Августин називає «градом земним», а другий — «градом Божим». Гріховність земного державно-правового життя виявля­ється, за Августином, у пануванні людини над людиною, у відносинах управління й підкорення, панування і рабства. Форми державного правління Августин розрізняє залеж­но від обов'язків, покладених на верховну владу. Головними з них він вважає моральні й релігійні обов'язки, зокрема повагу до Бога і до людини. Несправедливого правителя, як і несправедливий народ, він називає тираном, а несправед­ливу аристократію — клікою.

8. Епоха Відродження. Політичні погляди Ніколо Макіавеллі.

Можна сказати, що саме він був основоположником та батьком політології.

- „Монарх” перша праця з аналітикою політичного життя і влади

- монарху не слід спиратися на тих, з ким разом він приходив до влади, бо вони вважають себе рівними йому, на тих, кого образив колись, бо помстяться, на тих, хто буде боятися його.

- наближай до себе найбільших ворогів

- спирайся на народ, а не на знать

- змінюй своїх прибічників, нехай вони не будуть політиками

- застосовуй насильство лише один раз – спочатку

- звертайся по допомогу до народу, люди більше тих, кому вони допомогли

- перемагай само зроблених, штучних ворогів, народ любить сильних

- політика не залежить ні від релігії ні від моралі

- для зміцнення держави всі засоби прийнятні

- прагнув об’єднання Італії

Макіавеллі відстоював людину борця, людину, яка творить себе, навколишнє середовище.

Найкращою формою правління вважав республіку, коли на чолі стоїть особа обрана на невизначений строк. Диктатура допускається лише при надзвичайному стані. Найгіршою формою правління вважав тиранію. Багато уваги Макіавеллі приділяв релігії, яка, на його думку, має грати певну роль в політиці. Надавав перевагу язичеству над християнством.