- •1. Предмет і метод політології .
- •2. Категорії і функції політології .
- •3. Зв'язок політології з іншими гуманітарними науками
- •4. Політична думка Давнього Сходу
- •5. Політична філософія Давньої Греції. Платон та Арістотель.
- •6. Політична думка в Давньому Римі. Лукрецій Кар, Марк Тулій Цицерон.
- •7. Політична думка західноєвропейського Середньовіччя. Августин і Фома Аквінський.
- •8. Епоха Відродження. Політичні погляди Ніколо Макіавеллі.
- •9) Політична думка Київської Русі
- •10) Політичні ідеї представників політичного гуманізму с. Оріховський-Роксолан, і. Вишенський
- •11) Конституція Пилипа Орлика як пам’ятка української політичної думки
- •12) Політична програма кирило-Мефодіївського братства
- •13. «Книга буття українського народу» м.Костомарова.
- •Громадівський соціалізм м. Драгоманова.
- •Основні напрями української політології.
- •16. Політичні погляди м. Грушевського та в. Винниченка
- •17. Український консерватизм. В. Липинський «Листи до братів-хліборобів»
- •18. Політичні погляди д. Донцова. «Націоналізм»
- •19. Політична думка в Україні радянської доби
- •20. Політична думка епохи Просвітництва в Англії (Локк, Гоббс)
- •21. Теорія природного права і суспільного договору.
- •22. Концепція «правлячого класу» Моски, "теорія еліт" Паретто
- •23. Концепція плебісцитарної харизматичної демократії м.Вебера
- •24. Політична думка епохи Просвітництва у Франції. Ш.Монтеск’є і ж.-ж. Руссо.
- •25. Поняття політичної влади, її сутність і функції.
- •26.Політичні режими.
- •27. Революція і реформи у політичному житті суспільства
- •28.Громадянське суспільство та особливості його становлення?
- •29.Демократія:принципи,установки,цінності.
- •30.Політична система суспільства(псс),її структура і функції
- •31.Типи політичних систем,їх загальна характеристика
- •32.Правова держава,її ознаки
- •33.Соціальна структура суспільства у системі політичних відносин
- •34. Релігія і церква в політичному житті незалежної України
- •35. Національні відносини в політичному житті суспільства. Національна ідея.
- •36. Форма правління і форма державного устрою.
- •37. Політ.Партії, стр-ра, ф-ії, типи
- •38. Національна свідомість:сутність,х-тер, особл.Становлення
- •39.Партійні системи
- •40. Типи виборчих систем, їх х-ка
- •45. Поняття політичної соціалізації
- •46. Політична поведінка особи
- •47. Політична культура: сутність, структура, функції.
- •48. Типологія політичної культури.
- •49. Політична свідомість: Суть, структура, функції
- •50. Політична еліта
- •51. Сутність політичного лідерства
- •52. Національний інтерес як форма реалізації зовнішньої політики держави
- •53. Глобальні проблеми як об єкт світової політики
- •54. Міжнародні відносини як предмет політології
- •56.Зовнішня політика: сутність, цілі, засоби і функції
- •57.Політика і культура.
- •58.Політика і мораль
31.Типи політичних систем,їх загальна характеристика
Типи політичних систем є результатом об’єктивних процесів і суб’єктивних зусиль людей, що живуть у певний час у певному місці. У сучасній політології основними класифікаціями політичних систем є такі:
– за формами правління. Її запропонував ще Платон, а доповнив Аристотель, котрі вирізняли Монархію, аристократію й демократію та їх різновиди – Царство, тиранію, олігархію, політію, охлократію;
– за історичними типами соціально-економічних структур суспільства (формацій) – підхід, запропонований марксистською теорією: Рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична (у першій фазі – Соціалістична) системи;
– за типами легітимності політичної влади (М. Вебер): Традиційні, харизматичні, легальні (раціональні);
– за типами політичного режиму: Демократичні, авторитарні, тоталітарні;
– залежно від рівня політичної культури і структурованості: Примітивні, традиційні, модернізовані;
– за здатністю до саморозвитку: Консервативні й динамічні;
– за ступенем і глибиною зв’язків із зовнішнім світом: Відкриті і закриті. Для перших характерним є демократизм, раціональне розуміння світу, дотримання загальнолюдських цінностей, критичне сприйняття власного досвіду. Для других – авторитарні й тоталітарні тенденції, нерозвинене громадянське суспільство, ідеологічний монополізм;
– за наявністю усіх основних складових та ефективністю їх функціонування: Завершені, незавершені, перехідні;
– за особливостями політичних культур, властивих різним країнам світу. Ця класифікація належить Г. Алмонду, котрий виділяв такі типи політичних систем: а) Англо-американська (характерні риси – прагматизм, раціоналізм, свобода особистості, індивідуалізм, спільність базових цінностей і норм, поміркований традиціоналізм); 2) Континентально-європейська (взаємодія політичних традицій, субкультур з модернізованими інститутами, контраст ідеологічних позицій, що формують фрагментарну, змішану політичну культуру; 3) Доіндустріальна або частково індустріальна (до цього типу можна віднести країни Латинської Америки, Азії, Північної Африки, частково і різною мірою держави, що входили до колишнього СРСР та соціалістичного табору. 4) Тоталітарна, основана на певному типі політичного режиму, елементи якого різною мірою спостерігаються у деяких мусульманських країнах, що сповідують ідеї ісламського фундаменталізму, в Північній Кореї, Китаї, на Кубі (характерним для таких політичних систем є монополія правлячих партій, посилена ідеологічна пропаганда, переслідування політичних опонентів, концентрація влади в руках бюрократичного апарату тощо).
32.Правова держава,її ознаки
Правова держава — це організація політичної влади, діяльність якої заснована на визнанні та реальному забезпеченні прав і свобод людини, верховенстві права і взаємній відповідальності особистості і держави.
Правова держава характеризується наявністю ознак, ступінь реалізації яких є показником успішного просування суспільства на шляху наближення до ідеалу. Це такі ознаки:
Безумовне визнання, законодавче закріплення, реальне здійснення і гарантування державою невід' ємних прав і свобод людини. Цей принцип передбачає визнання кожної людини вищою соціальною цінністю.
Принцип верховенства (панування) права. У цілому верховенство права означає, що не тільки громадяни, але й передусім сама держава, її органи та державні службовці повинні діяти виключно в межах права. За допомогою права і через правові закони правова держава самообмежує себе. У правовій державі повинні управляти не окремі особи, а правовий закон.
Принцип поділу влади. Сучасний підхід до розкриття змісту принципу поділу влади передбачає висвітлення двох аспектів. Це, по-перше, незалежність і самостійність кожної з гілок влади — законодавчої, виконавчої й судової а по-друге — існування й ефективне функціонування конституційного механізму взаємних стримувань і противаг. парламенту президентом за поданням прем'єр-міністра і призначення дострокових виборів.
Принцип взаємної відповідальності особи і держави. Захищеність інтересів держави та індивіда в правовій державі повинні знаходитися на одному рівні. Це, зокрема, передбачає відповідальне ставлення держави до людини, її прав і свобод, а також їх охорону усіма передбаченими законом засобами.
Основними показниками взаємовідносин особи і правової держави є правова захищеність людини і громадянина; постійне розширення їх прав і свобод; гармонійне поєднання інтересів держави і особи; підвищення соціальної активності особистості, її відповідальності, самодисципліни при виконанні обов'язків. Принцип правової захищеності в змістовому плані має специфічні правові ознаки. Це — правова рівність сторін і взаємна відповідальність усіх суб'єктів права; особливий режим правового регулювання; стабільний правовий статус громадянина і система юридичних гарантій його непорушності.
Особливо важливого значення для ефективного функціонування правової держави набуває незалежний і ефективний суд. Забезпечення провідної ролі в суспільному житті справедливого, демократичного суду, як найбільш дійової гарантії прав людини і громадянина, є переконливим доказом того, що держава набула правового характеру.