- •1. Предмет і метод політології .
- •2. Категорії і функції політології .
- •3. Зв'язок політології з іншими гуманітарними науками
- •4. Політична думка Давнього Сходу
- •5. Політична філософія Давньої Греції. Платон та Арістотель.
- •6. Політична думка в Давньому Римі. Лукрецій Кар, Марк Тулій Цицерон.
- •7. Політична думка західноєвропейського Середньовіччя. Августин і Фома Аквінський.
- •8. Епоха Відродження. Політичні погляди Ніколо Макіавеллі.
- •9) Політична думка Київської Русі
- •10) Політичні ідеї представників політичного гуманізму с. Оріховський-Роксолан, і. Вишенський
- •11) Конституція Пилипа Орлика як пам’ятка української політичної думки
- •12) Політична програма кирило-Мефодіївського братства
- •13. «Книга буття українського народу» м.Костомарова.
- •Громадівський соціалізм м. Драгоманова.
- •Основні напрями української політології.
- •16. Політичні погляди м. Грушевського та в. Винниченка
- •17. Український консерватизм. В. Липинський «Листи до братів-хліборобів»
- •18. Політичні погляди д. Донцова. «Націоналізм»
- •19. Політична думка в Україні радянської доби
- •20. Політична думка епохи Просвітництва в Англії (Локк, Гоббс)
- •21. Теорія природного права і суспільного договору.
- •22. Концепція «правлячого класу» Моски, "теорія еліт" Паретто
- •23. Концепція плебісцитарної харизматичної демократії м.Вебера
- •24. Політична думка епохи Просвітництва у Франції. Ш.Монтеск’є і ж.-ж. Руссо.
- •25. Поняття політичної влади, її сутність і функції.
- •26.Політичні режими.
- •27. Революція і реформи у політичному житті суспільства
- •28.Громадянське суспільство та особливості його становлення?
- •29.Демократія:принципи,установки,цінності.
- •30.Політична система суспільства(псс),її структура і функції
- •31.Типи політичних систем,їх загальна характеристика
- •32.Правова держава,її ознаки
- •33.Соціальна структура суспільства у системі політичних відносин
- •34. Релігія і церква в політичному житті незалежної України
- •35. Національні відносини в політичному житті суспільства. Національна ідея.
- •36. Форма правління і форма державного устрою.
- •37. Політ.Партії, стр-ра, ф-ії, типи
- •38. Національна свідомість:сутність,х-тер, особл.Становлення
- •39.Партійні системи
- •40. Типи виборчих систем, їх х-ка
- •45. Поняття політичної соціалізації
- •46. Політична поведінка особи
- •47. Політична культура: сутність, структура, функції.
- •48. Типологія політичної культури.
- •49. Політична свідомість: Суть, структура, функції
- •50. Політична еліта
- •51. Сутність політичного лідерства
- •52. Національний інтерес як форма реалізації зовнішньої політики держави
- •53. Глобальні проблеми як об єкт світової політики
- •54. Міжнародні відносини як предмет політології
- •56.Зовнішня політика: сутність, цілі, засоби і функції
- •57.Політика і культура.
- •58.Політика і мораль
26.Політичні режими.
Політичний режим (в пер. з франц. «управління»)- це особливий соціальний механізм, спосіб управління суспільством, що об’єднує, з одного боку, базові моделі виборів, моделі прийняття управлінських рішень, а з іншого боку, способи участі в політичному житті суб’єктів політичного процесу (окремих громадян, політичних лідерів і ін.).Політичний режим характерезує аспект владних відносин.
Розрізняють такі види політичних режимів:
-тоталітарний;
-автократичний;
-демократичний.
Тоталітарний (в пер.з лат. «цілісний», «всеохопний») -спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі.
Термін “тоталітаризм” запровадив Б. Муссоліні для характеристики фашистського руху в Італії та для відмежування його від нацистського руху в Німеччині.
Вперше використовує цей термін Футуретті.
Передумовами виникнення та розвитку тоталітаризму в політичній практиці є індустріальна стадія розвитку суспільства, наявність засобів масової інформації, колективістський світогляд, могутній державний апарат, особливості соціальної психології тощо.
Тоталітаризм вимагає від людини активних виявів лояльності й відданості режиму.
В 1939р. в США проходить перший симфозіум з проблем тоталітаризму.
В 1951р. Аренд в праці «Джерела тоталітаризму» розглядає вплив культури і мистецтва на тоталітарну політичну свідомість і культуру.
Бжезинський розробляє концепцію тоталітаризму, яка війшла в історію як «тоталітарний синдром»: неможливість самодетермінації і готовність цілком підкорятися тому, хто обіцяє стабільне існування.
В 1972р. Арон в праці «Демократія і тоталітаризм» пояснює взаємодію демократії і тоталітаризму.
В кінці 20 ст. виникає загроза нового тоталітаризму, який пов'язаний з зміною ідеологією.
Ознаками тоталітаризмує: -однопартійна система (вождь-харизматик); -зрощування партійних і державних органів і формування органу партія-держава; -відсутність інституції грамотного суспільства; -наявність тоталітарних ідей (соціальна ідея, ідея зверхності раси, зверхність нації або етнічної групи); -ставлення до економіки і приватної власності (правий тоталітарний режим залишає приватну власність, але ставить її під державний контроль, а лівий- усуспільнює приватну власність і регламентує її діяльність); -наявність масового суспільно-політичного руху, мета якого формування політичної свідомості і культури; -абсолютний контроль за діяльність ЗМІ; -терор, як засіб зовнішньої і внутрішньої політики.
Після смерті вождя –харизматика спостерігається прцес рутинізації харизми, а тоталітаризм трансформується в посттоталітаризм.
Автократичний політичний режим передбачає існування автократа, тобто особи, котра персоніфікує інститут, від імені якого діють усі ті, хто наділяється частиною або часточкою публічної влади. У разі наслідування автократії наявна комбінація автократичного принципу з аристократичною тенденцією, а в разі виборної автократії — комбінація автократичного принципу з демократичною тенденцією.
Демократичний політичний режим базується на додержані й гарантованому захисті невід'ємних прав людини, на участі населення у формуванні й діяльності державних органів, прямої його участі у вирішенні державних справ. За сучасних умов головними ознаками демократичної держави є визнання найвищої цінності особистості, захищеність її природних і невід'ємних прав, належне забезпечення всіма економічними, політичними, ідеологічними та юридичними гарантіями, у тому числі судовим захистом проти будь-яких порушень (у тому числі й з боку державних структур)
. найважливішою рисою демократичного режиму є те, що він характеризується одночасно як режим законності. Жодні зміни державного керівництва не дозволяють відмовитися від цього режиму, відхилитися від дотримання чинного, правового за змістом, законодавства.