34. Земельний податок: поняття, класифікація земель України, об’єкт і суб’єкт оподаткування, порядок обчислення податку по землях населених пунктів.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) сільськогосподарського призначення;

2) землі запасу;

3) населених пунктів;

4) лісового фонду;

5)водного фонду;

6)природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;

7) промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.

Об'єктами оподаткування є: - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності. Об'єктами оподаткування є:

1)земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Суб’єктами оподаткування є:

1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 2)землекористувачі. Обчислення податку на землю в населених пунктів проводиться залежно від того, чи проведена грошова оцінка ділянок. Тому сума земельного податку може бути визначена двома способами:

1) сума податку на землі, грошова оцінка яких встановлення, розраховується за формулою:

П = (Пзд * Го*Сп/100)*Кп, де

П – обчислювана сума податку;

Пзд – площа земельної ділянки;

Го – грошова оцінка 1 метра квадратного земельної ділянки;

Сп – ставка податку, у відсотках до грошової оцінки;

Кп – коефіцієнт збільшення суми податку.

2) сума податку на землі, грошова оцінка яких не встановлена, розраховується за формулою:

П=(Пзд*Сп*К)*Кп, де

Сп – ставка податку, в копійках за 1 метр квадратний;

К – коефіцієнти індексації ставки податку.

35. Сутність земельного податку. Класифікація земель. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню. Строк сплати земельного податку.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1)сільськогосподарського призначення;

2) землі запасу;

3) населених пунктів;

4) лісового фонду;

5)водного фонду;

6)природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;

7)промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.

Визначені наступні земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню: - сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; - землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; - земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; - землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами;

- земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; - земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Фіз. Особи сплачують податок два рази на рік до 15 серпня та 15 листопада.

Юр. особи сплачують податок кожний місяць до 30 числа наступного місяця.