1. Охарактеризуйте до слов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.

Територія України була заселена з найдавніших часів (понад мільйон років тому). В найдавніші часи її територія була заселена різними племенами. Першими серед народів, які населяли територію сучасної України(Північне Причорномор`я, Крим) були кіммерійці (кінець ІІ – початок І тисячоліття до н. е.). Вони займалися кочовим скотарством та землеробством, здійснювали далекі завойовницькі походи. Кіммерійці об’єднувались в племена. А племена створювали союзи на чолі з царями-вождями.

Кіммерійським вождям належала вся повнота влади в державі (тобто можні сказати, що в той час була абсолютна монархія), яка була рабовласницькою. Столиця знаходилась в Криму – місто Кіммерик. Проіснували об`єднання кіммерійців до VІІ ст.. до н.е. і розпалося під натиском скіфських племен.

У середині VII ст. до н.е. на півдні України з`явились іракомовні племена скіфів. Наприкінці VI ст. до н.е. скіфи утворили в причорноморських степах могутнє державне об`єднання. Цю державу, яка існувала до ІІІ ст.. до н.е. називали Великою Скіфією. Населення Скіфії поділялось на дві великі групи: мігруючі племена (скіфи кочівники і царські скіфи) і осілі племена (скіфи-землероби і скіфи-орачі). Територія поділялася на норми - адміністративно-територіальні одиниці. У ІV ст. до н.е. у скіфському суспільстві відбувається майнове розшарування, зароджуються класи, з’являються елементи державності. У тому ж IV т. до н.е. у скіфів з`явилась примітивна ранньо-класова держава – царство Атея. Вона стала централізованою, було започатковано карбування монети.

У ІІІ ст.. до н.е. скіфська держава починає занепадати під натиском сарматських племен. Місцеве населення підкорювалось владі цих племен. Назва «сармати» означає «підперезаний мечем». Саме за часів Сарматів відбувається формування справжнього війська. Вони постійно вели завойовницькі війни. В сарматському суспільстві відбувся перехід від ранньокласового рівня до військово-політичного об`єднання. З такими атрибутами держави, як спільна територія, верховна влада, певний соціальний розподіл суспільства, утворення царської дружини. Та завершити процес створення держави їм не довело, в ІІІ ст.. до н.е. витіснені готами і гунами.

У VII ст. до н.е. на узбережжі Чорного та Азовського морів з`явились рабовласницькі міста-держави з демократичною формою правління (поліси), засновниками яких були греки. Причини їх еміграції: демографічна, аграрна, торгівельна, соціальна. Найбільшими з грецьких місць були Херсонес, Ольвія. Пантікапей, Феодосія та ін. Могутньою рабовласницькою державою того часу було Боспорське царство з центром у Пантикапеї. Яне склало у V ст.. до. н.е. Міста-держави являли собою самодостатні життєздатні одиниці, за своїм устроєм були. Як правило, рабовласницькими республіками, мали свою законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії і магістрати) та судову владу. У І ст.. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії та все ж таки вони мали великий вплив на подальше державотворення на території України:

• Демократичний полісний устрій, принесений греками в Причорномор`я, прияв становленню державотворчої традиції на території сучасної України;

• Переселенці передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла і активно залучили його до товарно-грошових відносин;

• Виникнення міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації;

• Спілкування місцевих племен з колоністами сприяло поширенню серед них здобутків найпередовішої на той час античної культури.