12) Ґенеза українського козацтва та його історична роль (кінець хv – хvііі ст.).

13) Запорізька Січ, її виникнення, устрій та історичне значення (середина хvі – хvііі ст.).

Українське козацтво. Як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця ХV-початку ХIV ст.. Перша згада про українських козаків датована 1492 р. В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташовувалися нижче дніпровських порогів.

Причини виникнення:

• Економічні: захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок – переселення селян на «Дике поле», у Запоріжжя та нижче Подніпров`я;

• Соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності;

• Політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров`ї;

• Національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву;

• Військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.

Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і друбна шляхта. За національним складом спільнота була дуже неоднорідною: до неї входили молдовани, білоруси, росіяни, і навіть татари. Але найбільше було українців.

Козаки займалися землеробством, скотарством, полюванням, рибальством, торгівлею, вели своє господарство.

Своєрідною столицею козаків була Запорозька січ. Розташовувалися січі на дніпровських островах. Ії укріпляли ровами та високими валами з дерев`яним частоколом. На січі були склади і арсенали. У центрі розташовувався майдан із церквою, від нього відходили довгі будинки – курені, у яких жили січовики. Всього їх налічувалося 38. Умови вступу до Січі були нескладними. Основними обов`язками козаків була військова служба. Перебування жінок на території січі заборонялося.

Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів. Військо і правові звичаї.

Вищим органом влади виступала Січова Рада.

Повноваження Ради:

• Оголошення війни і підписання миру;

• Організація військових походів;

• Покарання злочинців;

• Розподіл угідь тощо.

Рішення Ради вважалися рушеннями всього війська і були обов`язковими для виконання; проводилася вона 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. На радах обирали і козацьку старшину:

• Гетьмана або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, військова і судова влада на Січі. Гетьман виступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював військо;

• Воєнного суддю. Який за відсутності гетьмана виконував його обов`язки;

• Писаря, який очолював канцелярію;

• Осавула. Що відповідав за оборону Січі й організовував військову службу;

• Обозного, який відав артилерією, займався комплектацією війська.

• Символами влади були клейноди – хоругва, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.

Військове мистецтво козаків не поступалося найкращим європейським арміям. Козаки вміло оборонялися та нападали (успішно штурмували фортеці, здійснювали походи на своїх суднах-чайках).

Реєстрове козацтво – це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри. Ідея створення першого реєстру належала польському королю Сигізмунду І, який у 1524р. запропонував сформувати для захисту південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків.

Права та привілеї реєстрового козацтва:

1. Право землеволодіння, заняття промислом і торгівлею;

2. Отримували плату за військову службу;

3. Звільнялися від уплати податків та виконання повинностей;

4. Обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді;

5. Мали власну судову й адміністративну юриспунденцію.

Козацтво мало свої землі. Вже на першому етапі воно поступово заселило території на схід і захід від Середньої та Нижньої Наддніпрянщини – від Дністра до Сіверського Дінця й Дону. На 1700 верст у другій половині ХVІІІ століття простяглися землі Війська Запорозького. За територіальним принципом 1625 року були сформовані Київський, Білоцерківський, Переяславський, Корсуньський, Канівський та Черкаський реєстрові полки. Його функції. В ході своєї еволюції козацтво опанувало такими функціями: 1) колонізація і господарське освоєння Дикого Поля; 2) збирання в своїх лавах поневолених категорій українського суспільства та взяття їх під захист; 3) мобілізація українського народу на боротьбу проти феодально-кріпосницького гніту; 4) збройна боротьба проти турецько-татарської агресії та інших поневолювачів; 5) консолідація українського народу та створення умов для усвідомлення ним власних національних завдань; 6) створення моделі, а згодом, розбудова Української держави (Запорозька Січ, Українська козацька держава середини ХVІІ-ХVІІІ ст.). Окремо слід звернути увагу на роль козацтва у формуванні визвольних ідеалів українського народу, втіленню української ідеї, як ідеї окремішності українців. В цьому контексті варто мати на увазі внутрішню потребу козацтва мати “якийсь ідеологічний зміст в своїм буянні на степовім пограниччі”. Попри всілякі спроби принизити загальнонаціональний зміст української козаччини необхідно пам’ятати, що “на чолі козаччини стояли в значній частині люди, що були плоттю від плотті і кістю від кості тої української інтелігенції, що на своїх плечах виносила національну справу свого народу”.

Значення козацтва в історії України:

• Засвоїли степові запустілі землі;

• Були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів;

• Брали участь у народних повстаннях;

• Сформували основи козацької державності.