7. Державотворча діяльність визначних представників династії Рюриковичів у Галицько-Волинському князівстві (1199 – 1340 рр.).

Галицько-Волинська держава була утворена в 1199 році Романом Мстиславовичем (1199-1205). Він придушив галицьке боярство, у 1202 році завоював Київ, до смерті був князем київським. Успішно боровся з половцями. Підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тевтонським Орденом; відмовився прийняти корону з рук Папи Римського в обмін на перехід у католицтво. Виступив із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно з яким слід було уладнати між князівські чвари, обрати центральну владу, організувати спільну боротьбу з половцями. Він створив велику централізовану державу – Галицько-Волинське князівство, яке стало наступником Київської Русі, відновив авторитет і вплив Київської держави, був активним європейським політиком.

Із 1205 по 1238 Галицько-Волинське князівство припиняє своє існування внаслідок активізації галицького боярства. 1238 р. Данило Романович (1238-1264) оволодів Галичем і відновив єдність держави. Він правив спільно з братом Васильком Романовичем. Данило – в Галичі, Василько – на Волині. Вів активну військову діяльність проти поляків. Угорців, галицьких бояр, які прагнули повернути Галичину. У 1240 оволодів Києвом. Створив озброєне піхотне військо, що складалося з селян і міщан, підтримував міста у їхній боротьбі з власниками-феодалами. Укріплював старі міста, заснував нові – Холм (1237р.), Львів (1256р.). Заснував галицьку митрополію, сприяв розвитку культури. У 1241 визнав себе васалом Золотоординського хана, натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у внутрішній і зовнішній політиці. Прийняв корону від Папи римського (1253р.), ставши першим українським королем. Помер Данило Галицький у 1264р. За час свого правління він відновив єдність галицько-Волинського князівства в умовах боротьби з боярством та зовнішніми ворогами, підняв міжнародний авторитет Галицько-Волинської держави, був видатним полководцем, дипломатом, державним діячем, показав можливість успішної боротьби проти монголо-татар.

Після смерті Данила Галицького князівством правили його нащадки. В Галичині з 1264 до 1301 року правив Лев Данилович. Він приєднав до своєї держави Закарпатську Русь і Люблінські землі. Підтримував дипломатичні відносини з Німецьким орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою, переніс столицю з Холму до Львова, зберігав васальну залежність від Золотої Орди. На Волині з 1271 по 1289рр. правив Володимир Василькович. Він приділяв увагу будівництву міст, замків, церков, опікувався розвитком культури.

Після смерті Лева Даниловича одноосібним правителем Галичини і Волині став його син Юрій (1301-1308). Він прийняв титул «короля Русі», відмовився від завоювань віддаючи перевагу дипломатії. Втратив Люблінські землі й частину Закарпаття, переніс столицю до Володимира, дістав згоду на заснування галицької митрополії. Після його смерті співправителями князівства стали його сини Андрій і Лев ІІ. Вони домагалися створення анти ординського союзу, встановивши зв`язок з тевтонським Орденом та Польщею. Після їх смерті припинилася династія. Князівство перейшло до чоловіка їхньої сестри Юрія ІІ Болеслава, сина польського короля Тройдена. Роки правління – 1325-1340. Він намагався вийти з-під боярського впливу. Проводив мирну зовнішню політику, сприяв перенаселенню німців і поляків на українські землі, лояльно ставився до католицтва та його поширення на українських землях. Невдоволені бояри отруїли його і князівство перейшло до литовського зятя Юрія Любарта, тим самим опинившись у складі Великого князівства Литовського.