5. Розкрийте роль великих князів Київських у державотворчих процесах доби Давньої Русі (іх – хііі ст.).

Першими ж Київськими князями, існування яких зафіксовано письмовими джерелами, були Аскольд і Дір, які правили з 30-50-х рр. ІХ ст. до 882 р. Відомо, що Аскольд здійснив кілька вдалих походів на Візантію, яка змушена була після цього сплачувати Києву данину, підпорядкував під свою владу окрім полян, сусідні племена, зробив першу спробу запровадити християнство, та вона не мала успіху. 882 р. новгородський князь Олег хитрістю виманив Аскольда і Діра з Києва і вбив їх, захопивши разом зі своєю дружиною Київ.

Час правління Олега (882-912) – це початок об`єднання східнослов’янських племен навколо Києва і зміцнення ранньофеодальної держави – Київської Русі. Він продовжував розширяти кордони держави, приєднуючи землі сусідніх племен, будував нові міста і фортеці, здійснив вдалі походи на Візантію в 907 та 911, наслідком яких став вигідний торговий договір: руські купці могла торгувати без мита та проживати в Константинополі за рахунок імператора. Його правління мало велике значення для Київської Русі – він об`єднав Північну та Південну Русь, що стало основою для загальноруської державності, сприяв централізації Русі, укріпив військову могутність Русі, активізував її зовнішньополітичну діяльність.

Після смерті Олега київський престол посів син Рюрика Ігор, від імені якого правив Олег. Він відновив владу над повсталими деревлянами та уличами; дав відсіч печенігам, що з`явилися біля кордонів Київської Русі, і навіть найняв їх у військо; продовжував походи на Візантію. За час свого правління (912-945 рр.) Ігор продовжував процес об`єднання слов`янських племен та жорстоко укріплював центральну владу. Був убитий деревлянами, коли пішов збирати повторну данину. Його загибель привела до владу молоду дружину Ігоря, княгиню Ольгу (роки правління 945-964).

По-перше Ольга помстилася за вбивство свого чоловіка, спаливши древлянське місто Іскоростень. Княгиня упорядкувала збір данини: встановила устави (порядок збору данини) і погости (місця для збору данини (полюддя)), податки були розділені на власне князівські та державні; укладала договори з Візантією, відновила привілеї руських купців у Візантії, спробувала встановити дипломатичні контакти з Німецькою імперією. Діяльність Ольги сприяла створенню єдиної держави. У зовнішній політиці вона віддавала перевагу дипломатії перед військовою силою. Вона значно підвищила міжнародний авторитет Київської Русі.

Після Ольги престол зайняв її син Святослав (964-972 рр.). Він зробив своїх синів намісниками в Києві, Овручі, Новгороді, вів активні завойовницькі війни проти племен в`ятичів, Волзької Булгарії, Хозарського каганату, приєднуючи нові землі. Та численні війни знесилили Русь, а розгром Хозарського каганату відкрив шлях кочовикам на Київську Русь. Були втрачені дипломатичні зв`язки із західноєвропейськими державами. Більшість завойованих територій після смерті Святослава були втрачені.

Після смерті Святослава між братами почалася міжусобна війна за правління Києвом, переможцем з якої вийшов наймолодший – Володимир (972-1019рр.). Своїх синів і вірних дружинників Володимир посадив у великих містах для контролю над місцевою знаттю; на зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний. Він завершив формування території Київської Русі, приєднавши території нових племен. Боронив Київську Русь від печенігів, для чого побудував застави з військовими гарнізонами на кордонах держави. Здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-слов`ян, а не з варягів. У 988 р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на русі християнство, що мало велике значення для становлення держави. Володимир в основному завершив формування єдиної держави, укріпив князівську владу, створив сильну централізовану державу. За його часів почали карбувати першу золоту і срібну монету. Охрестивши Русь, зрівняв її з провідними західноєвропейськими країнами.

Після смерті Володимира престол зайняв його син Святополк. Ярослав двічі воював з ним і в 1019р сів князювати в Києві. Роки правління – 1019-1054рр.. Він сприяв відновленню сильної князівської влади, склав перше зведення законів «Руську правду», опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що все ж існували ( у Києві був побудований Софійський собор, місто обнесли валами з трьома брамами, одна з яких – «Золоті ворота» - була парадним в`їздом). Він сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона (1051р.).; піклувався про розвиток освіти і науки (відкривалися школи, в тому числі і для дівчат, започатковано літописання, при Софійському соборі засновано бібліотеку). Ярослав розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь, здійснював завойовницькі походи, внаслідок чого збільшилась територія держави. Сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями: сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, доньки та сини наслідували приклад батька. Взагалі за час правління Ярослава Мудрого Київська Русь досягла розквіту і стала однією з провідних держав Європи. Після смерті Ярослава почалися міжусобні війни за право сидіти на престолі.

Зупинити цю боротьбу і об`єднати руські землі спробував переяславський князь Володимир Мономах (1113-1125рр.). Він відновив централізовану одноосібну владу на Русі, придушував князівські усобиці, був переможцем у всіх походах проти половців, знизив податки залежних верств населення, опікувався розбудовою міст та освітою, написав знамените «повчання дітям». Своєю діяльністю він загальмував процес розпаду держави, забезпечив її обороноздатність, відновив міжнародний авторитет Київської русі.

Наступником Володимира Мономаха став його старший син - Мстислав Володимирович (1125-1132.). Він зберігав єдність Київської Русі, успішно відбивав напади половців, здійснив переможний похід проти литовських племен, підтримував династичні зв`язки з Норвегією, Данією, Візантією, Угорщиною. Він був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті Київська Русь вступила в період феодальної роздрібненості.

Після завоювання монголо-татарами більшості території Київської Русі, руйнування Києва ханом Батиєм та постання Галицько-Волинського князівства, Київ втрачає значення великокняжого міста й столиці імперії східних слов’ян. Київські князі стають лише намісниками Києва та володарями удільного Київського князівства.