40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.

Провідна тема роману Андруховича «Московіада» - реконструкція імперії. Поет Отто фон Ф. розчаровується в імперії, що відбувається одночасно з розчарування у якості пива та санітарних умов у пивбарі на Фонвізіна. Це розчарування все більше наростає з плином на рації твору. Тяжкі часи переслідування та хаосу, в які потрапляє поет. Автор створює карнавальну художню дійсність, використовуючи прийом гри – на початку роману розмова з царем, впродовж всього твору гра зі словами. Тобто ставлення до літературного тексту як до гри. Автор пише про столицю Великої Імперії, в якій живуть поети – російські, білоруські, українські – але їх моральність затьмарення гулянням, розпустою, пияцтвом. Іронічне зображення письменника, який живе у лахміття в душовій. Постійно пиячить і цього разу намагається продати Отто збірник з віршами. Тобто уявлення про поета як про месію, велику людину розвінчується. Таке поняття про поета було дотепер усталеним, але останні події показують абсурдність реальності, ірреальне буття. Карнавальні образи тілесного низу набувають грубого, вульгарного сенсу. Пияцтво постає як певна подорож «звільненими півкулями свідомості». Поет намагається знайти себе, який він є і чому. Такі образи дають про себе знати. Поети постають немов в’язнями імперського міста.

41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада».

Юрій Андрухович – відомий поет, прозаїк, есеїст, постмодерніст. Визначальний напрям творчості Андруховича - постмодернізм, для якого характерне руйнування ілюзій, еклектика (змішування світоглядних ідей, поглядів, стилів), потяг до архаїки, колективного підсвідомого, ігровий стиль, інтертекстуальність тощо. Тому його творчість є найяскравішим виявом постмодернізму в сучасній українській літературі. Як і західні письменники-постмодерністи, у своїх романах він широко використовує інтертекстуальність, так званий "текст у тексті". Автор "прочитує" традиційні образи та сюжети, твори попередників, своєрідно переосмислюючи їх. Герої його романів живуть у світі, просякнутому культурними реаліями.Бурлескне тіло роману проявляється у використані мотивів «Енеїди» Котляреского, адже в обох творах зображується нижня сфера життя, сексуальні контакти, пияцтво. Автор відмовляється створити об’єктивну модель світу, натомість його роз’єднання характеризує сучасний світогляд – абсурдний, розколотий, нереальність буття. Стираються межі між реальністю та ілюзією, чим характеризуються фінальна смерть головного героя, блукання мертвих душ у залі урядового метро. Москва потає для нього містом втрат, де панує розпуста, свавілля, хаос..Є найрезонанснішим письменником, оскільки саме потрібні бурлескні твори ознаменували прихід нового часу у літературу, є формами протесту проти догм класичної літкраткри. Андрухович зруйнував іконостас української літератури, який невтомно творили класики. Потрібно було терміново рятувати українську літературу, а саме використанням заборонених раніше тем, бурлескним зображенням подій, карнавалізацією. Змінився світ, тому потрібно було змінювати манеру письма.