24. . Роман в. Підмогильного “Невеличка драма”: система персонажів.

Романи В.Підмогильного — небуденне явище в українській літературі ХХ століття. Ці твори — яскраве свідчення того, що письменник звертав свій погляд насамперед на людину, неординарну особистість, хоч і привабливу, та далеко не ідеальну, величну й слабку водночас.

Заглиблюючись у внутрішній світ персонажів, він проникає в найвіддаленіші куточки людської психіки, в саму суть психологічних імпульсів людини. (бажання Марти відвоювати своє щастя попри нарікань сусідів та відсутності роботи). Письменник майстерно розкриває характери героїв через їхні думки й висловлювання, вчинки або портретні деталі. Саме портретові відводиться важлива роль у показі разючих метаморфоз, що сталися з героями. Для кожного з них створюються такі ситуації, які висвітлюють нові грані їхніх характерів, виявляють особливості світосприймання, погляди на життя й власне місце в цьому житті.

Образи романів  — це філософські роздуми письменника над феноменом людського буття, над природою існування індивіда в оточенні собі подібних.

Перш за все, треба відмітити, що всі герої у творі тісно переплітаються, а в центрі всіх персонажів стоїть Марта Висоцька: закоханий в неї Льова Роттер, практичний Дмитро, Юрій Славенко (якій пізніше зрадить Марту заради науки та Ірен), закоханий підстаркуватий кооператор, начальний Безпалько тощо. Безперечно, головною героїнею є Марта.

В образі дівчини ми бачимо особу надзвичайно романтичну та щиру, що керується своїми почуттями переважно чуттєво. Письменник змальовує Марту як особу зовсім зайву в спрагматизованому світі. Адже людина 20 століття націлена на розвиток, науку і техніку і не рахується з власними почуттями та переживаннями. Епоха не залишала місця для внутрішніх роздумів людини, вимагала прямої практичної дії. За бурхливою практичною діяльністю та гонитвою за життєвими благами герої відмежовуються не тільки від важливих смисложиттєвих проблем. Зовнішня активність пригнічує продиктовану внутрішніми бажаннями психіки органічну потребу мріяти, творити, кохати.

Підмогильний у своєму творі звертається до буття людини. Льова – один із варіантів виходу із абсурду. Навіть наприкінці твору ми бачимо, що хлопець не примирився із своєю ситуацією (бідність, закоханість у Марту), і відправляється у подорож за пошуками щастя.

25. «Невеличка драма» В.Підмогильного: конфлікт раціонального й чуттєвого.Кожен персонаж “Невеличкої драми” — неоднозначна особистість. Герої Підмогильного є творцями  власного життя. Творча природа способу буття кожного з них полягає у тому, що самотворчість героїв — різна за своєю спрямованістю, виявами, мотивами. Людина в творах В.Підмогильного є тим, що вона з себе зробить, це своєрідний проект, витворений суб’єктивно. Цікаві своїми поглядами на власне місце й призначення в світі персонажі з-поміж можливих варіантів обирають способи власної реалізації, свій неповторний життєвий шлях. Людське існування в романі “Невеличка драма” — це існування особистостей, яким передусім притаманне певне ставлення до буття, раціональне чи ірраціональне бачення світу.

Автор розумів, що тільки так, насамперед через пізнання людини, можна пізнати світ. Прагнув осягнути суспільне життя особистості через її індивідуальне буття.

Говорячи про конфлікт раціонального і чуттєвого, я б звернула увагу на таких героїв, як Марта Висоцька, Юрій Славенко та Дмитро. Перш за все треба сказати, що чуттєвість у собі уособлює Марта. Навіть на початку твору, ми звертаємо увагу на те, що Марта хоче закохатися, та нема у кого. Потім, дійсно закохавшись, Марта бориться за своє кохання, думаючи не головою, а серцем. Схвилював мене і той епізод, коли дівчина випередила свого коханого у його намірі: закінчити відносини. Вона ж бо розуміє, що в коханні немає нічого нового і рано чи пізно хтось із них неодмінно розлюбить іншого. Самопожертва Марти – один із найкращих вчинків, за що варто її поважати.

З іншого боку я ставлю Юрія Славенка, що уособлює в собі образ раціонального. Справа в тому, що людина 20 сторіччя націлена на розвиток, науку і техніку і не рахується з власними почуттями та переживаннями. Епоха не залишала місця для внутрішніх роздумів людини, вимагала прямої практичної дії. За бурхливою практичною діяльністю та гонитвою, за життєвими благами герої відмежовуються не тільки від важливих смисложиттєвих проблем. Зовнішня активність пригнічує продиктовану внутрішніми бажаннями психіки органічну потребу мріяти, творити, кохати. Так і Юрій: він жив заради науки та прогресу; розвитку заради майбутнього. Мені не імпонує цей герой, адже навіть якщо він розлюбив дівчину та “зробив помилку”, він не мав права насміхатися з її почуттів (розмова із Левом); в цій жорсткій людині навіть не прокинулось почуття жалю, адже саме через нього все життя Марти пішло на переверт.Ще одна особа, яка варта уваги в цьому питанні – Дмитро. Єдине слово яку асоціюється у мене з цим персонажем – практичність. Дмитро жив заради раціоналізації та розбудови соціалізму. Це єдиний герой, який не здатен був на духовне почуття взагалі. Навіть жінка для нього – апарат для народження дітей. З іншого ж боку, не варто і дивуватись, адже 20 сторіччя – це епоха людини практичної, а не чуттєвої. Можливо саме тому Підмогильний змалював всіх цих персонажів в парадигмі соціалізму для протиставлення один одному.

26. Інтелектуальний експеримент у романі В.Підмогильного «Невеличка драма.

Перш за все треба зазначити, що роман В. Підмогильного “Невеличка драма” є інтелектуальним. Глибше вчитавшись у роман, не можна не відзначити його інтелектуальної сили. Роман Підмогильного має велике значення, адже він дає нам можливість замислитись про те, чому у 20-тому сторіччі раціональне повністю перемагає чуттєве.

Письменник удається до героїв-символів, принаймні, такими є Марта та Юрій Славенко. Марта — дівчина чиста й глибока, з ідеалами й несвідомим потягом до духовності. Юрій Славенко — герой «механізований», не людина, а робот, запрограмований на певні дії, вчинки чи навіть думки.

Цікаво зазначити те, що ці два героя не лише тісно переплітаються, а й мають певні сумнозвісні зв’язки. Два повністю протилежних героїв пересікаються тут, щоб набути певний досвід та вичерпати один одного.

Ми знаємо, що Марта є образом інтелектуально-чуттєвого героя: вона захоплюється мистецтвом, поезією, українізацією. Марта одна із перших героїнь, яка розуміє своє українське коріння, хоче жити в Україні для українців, відроджувати неповторну українську культуру. Для Марти є важливим фізичний зв'язок із рідною батьківщиною: навіть стати жінкою вона мріяла на власній батьківщині, “серед степу широкого на вкраїні милій”.

На противагу їй стоїть Юрій Славенко, який вкорінює в собі образ педантичного науковця, метою життя якого є наука, біологія, експерименти. Юрій не розуміє Мартиного потягу до всього українського, вважає це лише забаганками дівчини. Спочатку він навіть неприязно ставиться до того, що Марта розмовляє українською. А наприкінці твору ми бачимо його зневагу до української літератури: скинувши книжки українських письменників у найдальший кут кімнати, він говорить Леву: “який я був дурний, що пішов на провокацію цій дівчині! Що таке поезія, порівняно з наукою!” Навіть дізнавшись про скорочення Марти, Юрій не пожалів її, адже це було задля раціоналізації.

Таким чином ми бачимо ніби протиставлення один одному цих двох героїв: чуттєвої Марти та раціонального Юрія, які сплелись у парадигмі соціалізму 20 сторіччя.