19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).

«Лабораторний метод» роману почався ще з історії його створення, коли в реальному житті Винниченко робив експерименти над жінками і чоловіками. Навмисно створював різні ситуації, де робив висновки. Суть лабораторного методу полягає у створенні лабораторних умов для людей і він вважав, що має право це робити. Він випробовував нову мораль, експериментував над нею. Мефістофель – спокусник і кінцевим результатом лабораторного методу є те, що тваринний інстинкт перемагає цивілізовану людину.

20. Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».

Характеризуючи роман Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля”, особливу увагу треба звернути на структуру твору. При розгляді хронотопа художнього світу “Записок  Кирпатого Мефістофеля” стверджується,  що термін фабульного   часу - приблизно один рік (провесінь - зима). Простір  слід розглядати в трьох площинах: географічний простір - Київ (реалізує себе в пейзажних картинах), життєвий - побутовий простір  буденного життя, психологічний простір - свідомість героя (рефлексії, коментування, оцінки, позиції). Географічний і життєвий простір залишаються об’єктивно незмінними. Але суб’єктивний фактор визначальний у творі: простір “трансформується” під кутом зору героя відповідно до часових умов, що фіксують карколомні зміни в житті Михайлюка. Тут варто наголосити на категорії  точки зору, яка становить одну з ключових особливостей поетики роману.

Хронотопний план роману вибудовується за принципом циклічності (три цикли). Структурологічними чинниками циклу є пора року, відповідна внутрішньопсихологічна атмосфера, яка ідентифікує топографічно-просторові реалії, виділяючи серед них наскрізні символічні коди, прослідковується умовна “розкладка” твору:

“Провесінь” - “Нудьга” - “Місяць” .“Весна, літо, осінь” - “Вдоволення” - “Сонце”.

“Зима” - “Відчай” - “Туман”При аналізі поняття художнього часу зазначається, що ця категорія обумовлюється двома вісями: віссю самого тексту літературного твору, що проявляється в лінійній послідовності знаків, і віссю часу в художньому світі подій і персонажів. Для розподілу тематичного матеріалу роману “Записки Кирпатого Мефістофеля” характерний причинно-часовий зв’язок.

Прсторова організація твору характеризується фрагментарністю. Цей факт наближає романну структуру до морфології драми. У творі прослідковується велика кількість монологів, діалогів, полілогів (характеристичних ознак драматичного жанру); малочисельність персонажів  зумовлює сконцентрованість на характері подій, ключових конфліктних вузлах, що ріднить романну сюжетику з драматичною.

Сюжет роману аналізується таким чином: семантичне поле (свідомість головного героя), поділ його на дві півмножинності (розумові потуги й підсвідомі процеси), кордон між півмножинностями  (усвідомлення керуючої ролі інстинктів і спроба подолати фатум завдяки раціоналізаторським експериментам (перший кордон), крах розумових надбудов і торжество підсвідомого (другий кордон)), герой-діяч (Михайлюк).

Монологічне структурування художнього світу роману підкреслюється жанровою різновидністю — «записки»,— що за деяких умов співвідноситься з модифікативним варіантом сповіді. Цей жанроутвір передбачає осмислення людиною власного життя, фіксацію ситуативних домінант внутрішнього