
- •1.Роль і місце поеми «Енеїда» і.Котляревського в історії української літератури.
- •2. Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •3. Особливості українського романтизму.
- •4. Естетична концепція т.Шевченка.
- •5 Авторецепція т.Шевченка («Щоденник»).
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка.
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •8. Антимілітарний пафос повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •9. Особливості композиції повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •10. Ідеал життя в повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного «Повія».
- •13 Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного «Повія».
- •15 Проблематика новели і.Франка «Сойчине крило».
- •16. Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима».
- •17. Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •18. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального й раціонального.
- •19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).
- •20. Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».
- •21. Проблема свободи вибору в романі Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля”
- •22. . Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928 років
- •24. . Роман в. Підмогильного “Невеличка драма”: система персонажів.
- •27. «Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28. Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •29. Роман в.Домонтовича «Без ґрунту»: інтелектуальний простір.
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •32. Концепція особистості в творах поетів «празької школи» ( аналіз творів за вибором студента).
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки.
- •34. Інтимна лірика л.Костенко.
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятки в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада».
- •42. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46. «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана.
- •47. Час і простір в романі Жадана "Депеш Мод"
- •48. Особливості композиції роману Карпи "Фройд би плакав"
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •51. Пошуки самототожності в п'єсі о, Вітра
36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
Висвітлюючи у драматичній поемі «Сніг у Флоренції» тему взаємин митця з суспільством, із владою, Л. Костенко, власне, виводить цю розмову на ширші обрії. Говорячи про, здавалось би, мистецькі справи, вона веде мову і про загальнолюдські проблеми, бо ж мистецтво— то душа людини, душа будь-якої діяль- ності, а митець — наставник, учитель людей, і мораль його, його філософія і його поведінка вияскравлюють духовний стан, суть усього суспільства. В центрі драматичної поеми діалог між Флорентійцем і Старим, між молодим художником і ним же самим у старості — монолог, через який показуються і висоти творчих злетів, і ті малі компроміси, що ведуть до великих і, отже, до деградації митця, «у мене в пам'яті йде сніг»— сніг забуття .«Я весь мій вік залежав від замовників і те створив, що треба було їм»,— так формулює Старий свої творчі, власне, антитворчі принципи. Союзі, ми масово знищували своїх комуністів? Ось, здається мені, той гостросучасний поворот думки, який природно виникає при читанні «Снігу у Флоренції». «Пече лиш те, в якому сам гориш» — ось теж вічна егоїстична істина, яку треба подолати перш за все в самому собі, якщо ти людина, тим більше якщо ти худож- ник. На що ж потратив я своє життя?! — запитує себе Флорентієць, запитує «з гірким докором, майже крізь ридання». На цих трагічних запитаннях, що рвуть душу, на афоризмах, у кожному з яких гостро максима- лістськи висловлена думка про згубність кар'єристичних домагань і пристосування до вимог власть імущих, побудована вся драма- тична поема. Немає Рустичі, він сам убив себе як митця, але ж є ті, що шукають його, ті, котрим потрібні його ідеали, потрібні краса, творчість. Проте коли ж ці ідеали прийдуть до людей? Сьогодні їм не знайшлося місця в реальнім житті, сьогодні художник не зумів протистояти силою творчості вимогам деспо- тів та їхніх холуїв. Тому й звучить так трагічно остання нота твору: «Де ж ти подівся, Рустичі, Джованні? Джованфранческо Рустичі, де ти?!..» Але живе у душах людей прагнення ідеалу, живе пошук істини.
37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
Формування і розвиток шістдесятництва як творчої сили відбувалося у складних умовах. Вже в першій половині 50-их років було видно, що остання хвиля сталінського терору не зламала хребта українській нації. Хрущовська відлига розкрила широкі потенційні можливості України. Що стосується української поезії, то в її лави прийшло могутнє молоде поповнення – Д.Павличко, І.Драч, Ліна Костенко, М.Вінграновський, В.Коротич, В.Симоненко. Непідробна громадська напруга, високий художній рівень творів здобули їм широку читацьку аудиторію, їхні перші збірочки вмить зникли з полиць книгарень. Поети-шістдесятники стрімко й потужно ввірвались у духовний і культурний простір України. Своєю творчістю вони відновлювали традицію шляхетної лірики, що була брутально перервана в нашому письменстві в роки сталінського терору, – поезії, що вирізняється сміливою і глибокою думкою, вишуканістю образу, жанровим розмаїттям. Ліричний герой шістдесятників, позбавлений плакатності та невизначеного “ми”, промовляв до читача відверто і щиро, від