Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
микро.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
1.99 Mб
Скачать

104. Сутність зовнішніх ефектів в ринковій економіці та необхідність їх коригування.

Зовнішні ефекти мають місце у тих випадках, коли на економічний стан суб’єктів здійснюється позитивний або негативний вплив у результаті дій інших економічних суб’єктів (без сплати за позитивний вплив або компенсаційної шкоди). Внаслідок такого впливу власні витрати та вигоди (які відображаються у витратах і доходах відповідних виробників та споживачів) відрізняються від суспільних витрат і вигод (тих, що виникають у суспільстві в цілому).

Негативні зовнішні ефекти - коли діяльність однієї сторони спричинює витрати іншої (завод виливає стічні води в ріку, в якій рибалки ловлять рибу. Що більше стічних вод буде вилито, то менше зловлять рибалки).

Позитивні зовнішні ефекти – коли діяльність однієї сторони дає прибуток для іншої (власник будинку перефарбовує його і водночас розбиває красивий квітник. Зовнішні ефекти можуть виникати в результаті виробництва або споживання якоїсь продукції і здійснювати позитивний чи негативний вплив на виробничу діяльність або споживання третіх осіб.

Характерними для зовнішніх ефектів є:

Граничні приватні витрати (ГПВт), граничні зовнішні витрати (ГЗВт) і граничні суспільні витрати (ГСВт) – це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні витрати, обумовлені виробництвом кожної додаткової одиниці даного блага. Таким чином, у випадках виникнення екстерналій (зовнішніх ефектів) вплив одних суб’єктів на інші виходить за межі взаємовигідних добровільних ринкових відносин і не може регулюватися механізмом цін.

105. Особливості індивідуальної пропозиції робочої сили.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила, як зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник і підприємець юридичне рівноправні і користуються правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією в Україні свідчить про загострення ситуації на ринку праці. Триває стійка тенденція до зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї.