91. Попит індивідуального споживача як економічне явище. Закон попиту. Ринковий попит.

Простий на перший погляд процес виникнення і формування реальних потреб насправді є внутрішньо складним і залежить від багатьох фак­­­торів. Для досконалого вивчення процесу формування реальних потреб і здійснення на цій основі реального споживання недостатньо розглядати сім’ю як певну суспільну одиницю. Необхідно дослідити структуру і взаємодію всіх її членів, адже процес прийняття рішення про реальне споживання, як і процес фор­­­мування реальних потреб, базується на спільності інтересів і переконань всіх її членів ([6],[24]). Це яскраво простежується при визначенні почерговості придбання нових благ .

Суть закону попиту полягає в тому, що підвищення ринкової ціни при інших рівних умовах зменшує обсяг попиту, і навпаки, зниження ринкової ціни збільшує величину попиту. В основі даного закону лежить наступна аргументація: 1) Здоровий глузд і елементарне спостереження дійсності погоджується з тим, що нам показує крива попиту. Звичайно люди дійсно купують даного продукту більше по низькій ціні, ніж по високій. Для споживачів ціна – високий бар’єр, який не кожен може переступити. 2) Покупець отримує менше задоволення від другої спожитої одиниці продукції. 3) Ефект доходу та ефект заміни.

4. Величина попиту не завжди залежить від ціни на продукцію. Величина попиту часто залежить від навколишніх споживачів. Кожен споживач відчуває на собі вплив смаків і переваг інших споживачів.

Ринковий попит – сума всіх індивідуальних попитів. Перехід від шкали індивідуального попиту до шкали ринкового попиту може бути легко здійснено внаслідок сумування величин попиту, які пред’явлені кожним споживачем при різних можливих цінах.

92. Оптимізація виробництва монопольної фірми у короткостроковому періоді

Протилежністю досконалої конкуренції є чиста монополія(від грець. «моно» - один, «поліпро» - продаю), де галузь складається з однієї фірми, тобто поняття «фірма» і «галузь» збігаються. Вона виникає зазвичай там, де немає близьких замінників продукту, що випускається, тобто продукт певною мірою унікальний. На такому ринку фірма може впливати на ціну, контролюючи кількість товару, тобто фірма має монопольну владу.

Наскільки із збільшенням випуску продукції доход зростає, настільки середні постійні витрати зменшуються (як відносна величина на одиницю випуску). При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q1) спостерігається відносна економія змінних ви¬трат. Але при подальшому розширенні виробництв відбувається нове зростання змінних витрат, тому і збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва

Крива попиту на продукцію монопольної фірми має негативний нахил ( а не абсолютно нееластична), тому що споживачі завжди відповідають зниженням попиту на підвищення ціни. Монополіст може встановити ціну свого товару, і тоді кількість визначиться ринковою ціною попиту, водночас ціна, що заплатять покупці за цей товар також буде залежати від кривої попиту на товар.

Мал. 56 Крива попиту для монопольної фірми

З вищезазначеного випливає що:

- ціна перевищує граничний дохід. Крива граничного доходу завжди лежить нижче кривої попиту (мал.56).Оскільки крива попиту еластична, то монополія може збільшити продажі тільки тоді, коли вона установить більш низьку ціну на одиницю продукції. Тому граничний дохід (MR) стає менший ніж ціна (середній доход) для кожного рівня виробництва, крім першого.

- Загальний дохід, або виручка від продажу продукції (TR) збільшується доти, поки MR>0.

- Той факт, що монополія контролює сукупну пропозицію, говорить про те, що вона не просто впливає на ціну, а «диктує її». Але це не означає, що монополіст призначає найвищу ціну, тому що він все одно обмежений кривою попиту.

Умови максимізації прибутку і мінімізації збитків монополії в короткостроковому періоді .

Монополіст повинен прийняти рішення як щодо обсягу випуску, так і щодо ціни, у той час як конкурентна фірма визначає тільки обсяг.

Монополіст максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Ціна , яку фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту , а не висотою кривої граничного доходу в точці випуску, що дає максимум прибутку.

У зв'язку з тим, що в монополії граничний дохід нижче ціни , тому умови максимізації прибутку для монополії:

MR=MC <P

Мал.58. Вибір оптимального обсягу виробництва і ціни продукції .

Графічно P_Mможна визначити, провівши перпендикуляр від точки Q_Mвгору до кривої попиту, а досягнувши її, повернути на 90°і провести до вертикальної осі.

Як бачимо, ця ціна буде набагато вище граничної вартості MC тому принцип ціноутворення монополіста для максимізації прибуток на короткостроковому тимчасовому інтервалі можна назвати принцип «вартість +».