43.Блага та ресурси як об’кти мікроекономічних відносин,їх склад,характеристика і механізм розподілу.

Благо – це потреба в якому-небудь благу, що має корисність для конкретної людини.

Ресурси - все що потрібно для задоволення потреб людини. Включають природні і людські ресурси. Також ресурсами вважають інвестиції і інфраструктуру

З економічною діяльністю суспільства найбільш зв'язані виробничі потреби.

Виробничі потреби випливають з вимог максимально ефективного функціонування суспільного виробництва. Вони включають потреби окремих підприємств і галузей народного господарства в робочій силі, сировині, устаткуванні, матеріалах для випуску продукції, потреби в управлінні виробництвом на різних рівнях – цеху, дільниці, підприємства, галузі народного господарства в цілому.

У ринковій економіці виробництво і розподіл благ відбуваються з використанням механізму цін. Для виробників і споживачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує лише той, хто в змозі та згоден заплатити ціну, яка встановлюється на нього. Інші економічні суб’єкти із процесу усуваються. До того ж виробляються лише ті товари, ціни яких перевищують витрати, тобто виробники намагаються уникнути неефективних виробництв. На ринку окремі економічні суб’єкти приймають самостійні рішення (у відповідності із власними уподобаннями та фінансовими можливостями) про те, якими мають бути обсяг та структура їхньої пропозиції та їхнього попиту на різні блага. Кількість товару, яку економічний суб’єкт може мати у своєму розпорядженні, залежить від його купівельної спроможності.

Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називають­ся вільними. Блага, які споживаються шляхом купівлі-продажу, називають­ся економічними. Існує певна категорія благ (товарів та послуг), які не мо­жуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона, святкові феєрверки тощо), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними і нада­ються звичайно через державні інститути.

Ресурси – елементи, які використовуються заради виробництва ЕК благ(земля, праця , капітал, підприємницька здібність)

Необхідність відмови від чогось для вибору саме того, що ми вважаємо за необхідне мати негайно, пов'язана із рідкісністю (обмеженістю) ресурсів. Віддаючи перевагу певному варіанту використання ресурсу, ми оцінюємо його через цінність продукції, від якої ми відмовилися, вибираючи дану альтернативу використан­ня ресурсу. Тому базовим поняттям мікроекономіки для визначення цінності ресурсу та ефективності його використання є альтернативна вартість.

Поняття альтернативна вартість ілюструє крива виробничих можливостей.

44.Характеристика попиту з точки зору еластичності. Товари першої необхідності та розкошу.

Попит (demand, D) – це готовність (бажання) і платіжна спроможність покупців придбати певну кількість даного товару за кожною із можливих цін за визначений проміжок часу.

Індивідуальний попит (individual demand) – попит окремого споживача.

Ринковий попит (market demand) – сукупний попит усіх споживачів, визначається як підсумок індивідуальних зважених попитів.

Величина попиту (quantity demanded) – кількість певного товару,, яку покупець бажає і може придбати за конкретною ціною у визначений період часу. Величина попиту на цей товар (Q_dx) є функцією ціни (Р):

Еластичність попиту (elasticity of demand) – це здатність попиту або його величини адаптуватися до мінливих ринкових умов або змінюватися внаслідок зміни ціни товару або нецінових чинників попиту.

Залежно від чинника зміни попиту розрізняють:

цінову еластичність попиту – реакцію попиту на зміну ціни певного товару;

еластичність попиту за доходом – здатність попиту змінюватися внаслідок зміни доходу споживача;

перехресну еластичність попиту – здатність попиту на певний товар змінюватися у відповідь на зміну ціни іншого товару.

Рівень або ступень еластичності попиту визначається (вимірюється, обчислюється) коефіцієнтами еластичності – спеціальними розрахунковими показниками, що відображають відсоткову зміну попиту у відповідь на один відсоток зміни відповідного чинника, що викликав динаміку попиту.

Коефіцієнт цінової еластичності попиту (Е_dp) може бути обчислений за формулами:

;

;

.

Коефіцієнти цінової еластичності завжди мають від’ємне значення, що вказує на обернену залежність між ціною товара і обсягом попиту на нього, тому на практиці зручніше використовувати абсолютне значення еластичності

_.

Цінова еластичність попиту коливається від нуля до нескінченності.

Еластичним є попит на товари довготривалого використання, товари, що мають значну кількість замінників, товари, на які витрачається значна частка бюджету споживача, на товари-розкіш.

Нееластичним є попит на товари щоденного споживання (їжа, комунальні послуги, одяг) і товари, що не мають близьких замінників, або витрати на які становлять невелику частку бюджету споживача.

За умов еластичного попиту зниження ціни веде до зростання продажу і збільшення виторгу і прибутків продавця, і навпаки. Якщо попит є нееластичним, то збільшити виручку і прибуток можна досягнути підвищенням цін.

Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний , а на предмети розкоші – еластичний. Хліб і електроенергія – предмети першої необхідності . Навіть якщо ціни піднімуться, споживачі істотно не змінять свого споживання. Відповідно, підвищення зміна ціни на предмети розкоші дуже вплине на рішення споживачів відносно покупки цих товарів.

Доповнюваність.