- •1. Мета і зміст фізичного виховання
- •2. Творчий підхід до вибору методів навчання, на уроках фізичної культури.
- •3 Використання педагогічного навіювання та педагогічного переконання.
- •4. Загальна характеристика методів психолога педагогічних досліджень
- •5. Нетрадиційні форми організації навчання. Використання їх вчителем фізичної культури.
- •6. Стилі педагогічних відносин та педагогічного спілкування . Особливості спілкування тренера під час змагань
- •7. Видатні діячі освіти їх внесок у розвиток братських шкіл на Україні. Львівська братська школа
- •8. Формування екологічної культури та екологічної освіти школярів в системі фізичного виховання . Зв'язок екологічного виховання з правовим.
- •9.Соціальне значення праці вчителя. Професійні-педагогічні та особисті якості вчителя фізичної культури.
- •10.Види й. Форми, задачі, та методи внутрішнього контролю в сучасній школі. Методична робота в школі. Зміст і форми професійного вдосконалення вчителів.
- •12 Педагогічна техніка як форма організації поведінки вчителя ф/к. Складові педагогічної техніки вчителя
- •13 Система овіти в національній школі в світлі вимог Закону України Про внесення змін і доповнень до закону України Про овіту „1996”. Взаємозв’язок загальної професійної та політехнічної освіти.
- •14 Комплексний підхід до виховання вчителя ф/к на уроці та під час проведення позакласної роботи
- •15 Причини появи педагогічно занедбаних дітей. Особливості рботи з ними
- •16 Зміст та форми ф/в у світлі вимог Закону України про ф/к і спорт „1994”. Місто ф/к в казацькій педагогіці
- •Глава 1 ст. Фізиа культура і спорт
- •Глава 2 ст. 8 Сфери та основні напрямки впровадження фізичної культури Сферами впровадження фізичної культури є виробнича, навчально-виховна, содіально-побутова сферами
- •17 Підготовка вчителя до уроку ф/к. Тематичне по урочне планування.
- •18 Дитячі обєднання на сучасному етапі (споу, скаутів, пластунів)
- •19 Предмет педагогіки, Основні категорії педагогіки: навчання, виховання, освіта, розвиток людини. Структура та галузі педагогіки
- •20 Видатні педагоги м. О. Корф, п. Ф. Лесгаф, про ф/в в ситемі виховання та освіти
- •27 Педагогічний такт та педагогічна тактика як складові педагогічної майстерності вчителя фізичної культури.
- •Физическое воспитание
- •29 Форми організації навчання вчителем фізичної культури в сучасній школі.
- •30 Функції директора школи та його заступників
- •31 Українські письменники – демократи (т. Г. Шевченко, л. Українка, м. Коцюбинський, і. Франко) про освіту та виховання
- •32 Характеристика окремих методів навчання. Проблеми вибору методів та їх комплексного застосування на уроках ф/к.
- •33 Батьківський всеобуч. Участь батьків у виховній роботі школи.
- •34 Поння про цпп. Закономірності та принципи цпп. Взаємозв’язок змісту, форм і методів у пп.
- •35 Майстерність вчителя в управліні собою. Основи техніки саморегуляції.
- •36 Поняття про творчість. Творчість учителя на уроці фізичиоъ культури
- •37 Характеристика класно-урочноі системи навчання.ПередовиЙ досвід проведення уроків з фіз .. ,вих.,в зоm
- •38 Система фізичного виховання і зміцнення здоровья учнів середньоі загальноосвітньоі школи.Завдання і зміст фізнчного внховання.
- •39 Внесок в.О.Сохомлиньського у скарбницю вітчизняноі педагогіки є
- •41. Види, форм, задачі та методи внутрішкільного контролю в сучасній школі.
- •42. Особливості пед. Відносин та пед, спілкування в навчаль – виховному прочесі, під час проведення спотивних змагань та тренування.
- •43. Характеристика різних типів уроків з ф/к
- •45. Виховання як фоктор розвитку та формування особистості. Самовиховання.
- •46 Вплив спадковості,середовища та виховання на розвиток та формування особистості.Роль діяльності та спілкування у формуванні особистості.
- •47Видатні педагоги м. О. Корф, п. Ф Лесгафт про ф/в в системі виховання і освіти
- •48 Педагогічна рада школи. Зміст її роботи.
- •49 Класифікація методів виховання. Характеристика методів вихованн: формування свідомості особистості, організація діяльності учнів і стимулювання та корегування їх поведінку.
- •50 Внесок к. Д. Ушииского у розвиток вітчизняної педагогіки
- •55.Фронтальні, групові, колективні та індивідуальні форми організації навчальної діяльності на уроках з фізичної культури.
- •56 Розумове виховання. Формування світоглядних позицій учнів у процесі навчаль – виховної діяльності. Роль народних традицій, звичаїв у формування світогляду школярів.
- •57 Пед, вимоги до оргазації внутрішкільного контролю в сучасній школі.
- •58 Місце та роль ф/в в „Концепції національного виховання України (від 30.06.1934). Національне виховання як фактор цілісного фомування особистості. Принципи національного виховання.
- •59 Принципи навчання. Комплексне використання принципів навчання вчителем ф/к.
- •60 Функції та обов’язки класного керівника. Специфіка роботи тренера дюсш. Особливості їх роботи
- •61 Форми і методи трудового виховання учнів. Система профорієнтації в зош. Взаємозв’язок фізичного і трудового навчання.
- •62 Загальні методи виховання
- •63 Техніка соморегуляції: зняття мізових зажимів, використання навіювання в стані релаксації; елементи техніки аутогеного тренування, тощо.
- •64 Аналіз начальних планів, навчальних програм, підручників та навчальних посібників сучасної школи.
- •65 Основи сімейного виховання. Взаємодія сімї школи та громадськості. Залучення батьків до проведення спортивних свят, змагань, днів здоровя.
- •66 Дати визначення понятю пед, майстерність. Складові пед, майстерності вчителя ф/к.
- •67 Вікові етапи розвитку особистості, їх характеристика. Врахування вікових особливостей вчителем ф/к.
- •68 Виникнення уиіверситетів иа Україиі . Києко- могиляиська академія.
- •69 Вимоги до культури пед, мови вчителя як складової пед, майстерності. Собливості усної мови вчителя ф/к і їх врахування в роботі педагога.
- •70 Мета виховання иа сучасному етапі. Комплексний підхід до виховання вчителем фізичиої культурн на уроці та під час проведення позакласної роботи.
- •71 Внесок к. Д. Ушинського в освіту та виховання.
- •72 Види педагогічного переконання. Вимоги до педагогічного переконання учнів
- •73 Контроль в навчальному процесі. Задачі, види і методи контролю.
- •74 Перші освітиі заклади Київської Русі
- •76 Інноваційна педагогіка.
- •77 Дидактика. Основні категорії дидактики
- •78 Індивідуальні, групові, масові форми виховання.
- •80. Вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду
- •81. Загальні методи виховання
- •82 Методи навчання, їх класифікація (словесні практичні наглядні)
7. Видатні діячі освіти їх внесок у розвиток братських шкіл на Україні. Львівська братська школа
Унікальним явищем в історії вітчизняної освіти була діяльність братських шкіл (80-ті роки XVI ст.), які організовували і утримували церковні братства (громадсько-політичні організації православних громадян) з метою зміцнення православ'я. Серед них були як елементарні, так і школи підвищеного рівня. Найвідоміші — Львівська (перша школа, заснована Успенським братством у 1586 р.),Київська та Луцька школи. Притаманними їм рисами були: Високий рівень освіти забезпечували вчителі, які згодом стали відомими не лише в Україні, а й за її межами. Це — Іов Борецький,Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Ставровецький Транквіліон, Мелетій Смотрицький, Памво Беринда, Єлисей Плетенецький, Тарасій Земка, Ісайя Трофимович-Козловський, Захарія Копистенський, Софроній Почаський та ін. Всі вони працювали якийсь час вчителями братських шкіл. Хоча братські школи давали підвищену освіту, вони були середніми навчальними закладами.
Вищі школи
Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія і Києво-Могилянська академія. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (або «тримовний ліцей») була відкрита 1576 р. князем Костянтином Острозьким (1527— 1608) і вирізнялася високим рівнем викладання. В ній вивчали слов'янську, грецьку й латинську мови й так звані «вільні науки» (граматику, арифметику, риторику, логіку та ін.), музику та хоровий спів. Тут працювали відомі науковці: Кирило Лукаріс, Феофан Грек, письменник та громадський діяч Герасим Смотрицький, польський математик і філософ Ян Лятос, українські публіцисти та філологи Василь Суразький, Тимофій Михайлович, Іов Княгеницький, Дем'ян Наливайко та інші. Всі вони брали участь у діяльності наукового гуртка при академії, писали наукові праці, підручники, готували навчальні посібники тощо.
Києво-Могилянська академія, створена 1632 р. на Подолі внаслідок злиття Київської Братської та Лаврської шкіл, зібрала найбільшу кількість освічених, найкращих на той час діячів науки та культури: це і Петро Могила (опікун академії), Інокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький, Лазар Баранович та інші. Усі вони зробили певний внесок у розвиток педагогічної думки, розглядали загальні питання виховання і навчання молоді, розробляли методичні рекомендації.. У заснуванні Києво-Могилянської академії почесне місце належить Єлизаветі Гулевичівні, дружині київського воєводи, поборниці українського освітництва, яка подарувала свою садибу із землями для створення цього культурно-освітнього комплексу.
Вагомий внесок у розвиток педагогічної науки зробили освітні, культурні, громадські діячі XVI—XVIII ст.
Петро Могила (1597—1647) — політичний та освітній діяч, нащадок князівського роду, широкоосвічена людина. Виходець із Львівської братської школи, він здобув освіту в ряді західноєвропейських університетів. Відомий як засновник Києво-Могилянської колегії, філіали якої відкрив у Вінниці (1634) і Кременці (1636). Був пристрасним борцем заділо православ'я.
Кирило-Ставровецький Транквіліон (?—1646) — видатний учитель Львівської та Віденської братських шкіл, просвітитель, проповідник. Вважав, що у формуванні майбутньої людини велике значення має виховання. У творах «Зерцало богословії», «Євангеліє учительнеє» наголошував, що місце людини в суспільстві повинно залежати від її освіти, а не від походження.
Симеон Полоцький (1629—1680) — видатний учений, який зробив значний внесок у розвиток педагогічної науки. Майже на 20 років раніше від Д. Локка виступив проти теорії «вроджених ідей», будучи переконаним у тому, що людина не народжується з готовими моральними якостями, а набуває їх у процесі виховання. Свої педагогічні положення, викладені у творах «Книжица вопросов й ответов, иже в юности серцем зело погребне суть», «Обед душевний», «Вечеря душевная», доводить, спираючись на принцип природовідповідності виховання, не відкидаючи наявності вроджених якостей.