77 Дидактика. Основні категорії дидактики

Дидактика (з грец.-дидактикос) — це процесе навчання. Ввів термін дидактика німецький педагог Вільгельм Ратке (1866).Обгрунтував поняття дидактика чешський педагог Я.А.Коменский. Він же розробив класноурочну систему. Серед дореволюційних педагогів, великий внесок у розвиток педагогіки зробив К.Д.Ушинський. Серед педагогів радянського періоду найбільший внесок внесли Надія Крупська, а також П.П.Блонский та А.С.Макаренко. Основні категорії дидактики :

1) навчання - це цілеспрямований, двосторонній процес взаємних дій вчителя з учнями, в ході якого передаються і засвоюються знання,вміння і навички.

2) Принципи навчання - це система важливих дидактичних вимог,положень, спираючись на якідцобувається ефективність учбового процессу.

3) Зміст освіти - це система знань, умінь та навичок. володіння якими сприяє розвитку і формуванню особистості.

4) Методи навчання - це способи взаємопов'язаної діяльності учителя та учнів на здобуття знань,вмінь та навичок.

5) Форми навчання - це організація учбових занять в процесі якої здійснюється учбовопізнавальна діяльність учнів (урок, учбоваекскурсія, факультатив, семінар).

78 Індивідуальні, групові, масові форми виховання.

Понятrя «форма» означає, як ми зазначали, зовнішній вигляд, обрис. Форма виховання - не зовнішнє виявлення процесу виховання. Якщо зміст процесу виховання вказує на те, що є, то форма -у якому вигляді проявляється. Звісно, зміст викликає зміну форми і навпаки. Зміст формується, форма напонюється. Провідна роль належить змісту.

Зміст виховного процесу, як вже відомо, складаються якості і властивости соціальної активної особистості, яка в своїй житедіяльности; керується загальнолюдськими і культурно - національними цінностями. В практичній педагоriчній діяльності цей зміст втілюється в конкретну організацію, яка повинна йому відповідати. Невідповідність між змістом і формою, формою і змістом гальмує розвиток виховного процесу.

Існують різні форми організації виховного процесу. Кожна з них використовується для реалізації певного змісту виховання в певних умовах. При цьому змінюється насамперед кількість дітей: однниці, десятки, сотні. Тому першим критерієм аналізу форм виховання є критерій кількісний. За кількістю охоплених процесом виховання школярів форми виховання поділяються на індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові. Число вихованців у групі (колективі) коливається від 5-7 до 25-40, у масових формах верхня межа числа не обмежена. Груповими формами виховання є всі види групової навчально-пізнавальної діяльності учнів, наукових об'єднань, діяльність гуртків різного спрямування, групові бесіди, зустрічі, диспуги тощо. Масові форми виховання бувають простими й комплексними. Прості - це ті, в яких зміст розкривається, в основному, за допомогою одного засобу, методу (виступ, лекція, зустріч, розповідь та ін.) Комплексні масові форми характеризуються складністю структури, різноманітністю використаних засобів та методів (літературний вечір, учнівські вечорниці, КВК, тематичний ранок тощо.

Порівняння ефективності різних форм виховання свідчить, що перевагу мають індивідуaльні і мікрогрупові форми виховання, завдяки можливості оперативно змінювати педагоriчну тактику за зміни умов. Проте висока економічна вартість цих форм не дозволяє їх широко використовувати. Тому більшість сучасних виховних систем прийшла до використання групових (колективних) форм виховання, які за умови кваліфікованого педагогічного керівництва є досить ефективними і відносно не дорогими.

79 . Поняття засобів навчання та їх класифікація

Засіб навчання це матеріальний або ідеальний об'єкт, який "розміщено" між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.

Об'єкти, які виконують функцію засобів навчання, можна класифікувати за різними ознаками: за їх властивостями, суб'єктами діяльності, впливом на якість знань і розвиток здібностей, їх ефективністю в навчальному процесі.

За суб'єктом діяльності засоби навчання можна УМОВНО розділити на засоби викладання і засоби навчання.

Засоби викладання мають суттєве значення для реалізації інформаційної та управлінської функцій учителя. Вони допомагають збуджувати та підтримувати пізнавальні інтереси учнів, покращувати надійність навчального матеріалу, зробити його більш доступним, забезпечувати більш точну інформацію про явище, що вивчається, інтенсифікувати самостійну роботу учня на її темп, їх можна розділити на засоби пояснювання нового матеріалу, засоби закріплення і повторення, та засоби контролю.

Інший підхід абсолютизує роль засобів навчання, які розглядаються як головні та єдині, що забезпечують досягнення мети, а решта компонентів (методи, організація тощо) повинні відповідати та обумовлюватися специфікою засобів навчання. Перебільшення ролі засобів навчання можна розглядати і як негативну реакцію на перший підхід, що заперечує взагалі їх значення та вплив на якість знань і розумовий розвиток учнів. Матеріальні засоби навчання

За сукупністю об'єктів засоби навчання поділяються на матеріальні та ідеальні. До матеріальних засобів навчання належать: підручники і навчальні посібники; таблиці, моделі, макети та інші засоби наочності;навчально-технічні засоби; навчально-лабораторне обладнання; приміщення, меблі, мікроклімат, розклад занять, режим харчування, інші матеріально-технічні умови навчання.

Широкою розповсюдження набули в школах навчальні персональні комп'ютери, які можуть бути використані в процесі навчання будь-якого предмету. Вони обладнані програмами управління пізнавальною діяльністю школярів, пов'язаною з формуванням розрахункових арифметичних навичок, розв'язуванням алгебраїчних рівнянь, задач з фізики, хімії, побудовою графіків і креслень, малюванням на екрані дисплею, розучуванням нотної грамоти і створення музики, написанням і редагуванням творів, заучуванням напам'ять тощо. Ці програми адаптовані до вікових та індивідуальних особливостей учнів. Персональні навчальні комп'ютери обладнанні годинниками і можуть працювати в режимі репетитора й екзаменатора, самостійно встановлювати й аналізувати помилки та пропонувати тренувальні вправи для вироблення навичок.